Аромат чоловіка - Валерія Дражинська

Прийшовши до тями, я не поспішала розплющувати очі. Прислухалася до своїх відчуттів і паралельно намагалася зрозуміти, що відбувається навколо. Страшно! У приміщенні, де я перебувала, панувала тиша. На даний момент, було не зрозуміло, добре це чи погано. Лише десь віддалено, ймовірно, дзюрчала вода. Однак у такому стані я могла й помилятися. Я була одягнена, але без взуття. Фізично начебто все гаразд. Принаймні, нічого не боліло. І пам'ять не підвела, що вже добре! Хоча, з якого боку подивитися. Можливо, краще було б забути те, що сталося, або, принаймні, залишити на задвірках свідомості, як страшний сон.

Уперше в житті знепритомніла, немов кисейна панночка вісімнадцятого століття. Мозок, мабуть, пошкодував сам себе і вирішив вирубитися, адже ситуація була критична для звичайної людської психіки. Це у фільмах, у бойовиках такий сценарій сприймається нормально, а герої поводяться згідно з сюжетом. В реальному житті спостерігати подібне жахливо. Накриває чітке розуміння, що другого дубля не буде.

Зараз, поки спокійно лежала, судячи з відчуття, на в міру м'якому ліжку, в голову почали лізти деталі, які раніше були проігноровані переповненим екшеном мозком. Приміром, перед тим як Кирило відкинувся назад до вікна, у нього на лобі з'явилася темно червона крапка, немов бінді в індіанки. Та й ще кілька моторошних деталей... Обличчя вбивці з іронічною посмішкою та відверто здивовано-зацікавленим поглядом. Жах! В уяві відразу намалювався образ Джокера. Я здригнулася й розплющила очі.

Упевнившись, що сама, уважно озирнулася. Мимохідь відзначила, що обстановка в дуже великій кімнаті незнайома. Я тут раніше ніколи не була. Повний місяць крізь панорамне вікно надавав величезному простору природної напівтемряви. Але вразили мене не розміри кімнати або краса природи за вікном, а "картина Рєпіна " Приплили"", що відкрилася погляду прямо по курсу. Так само як і в мене на базі відпочинку, душ тут знаходився в кінці кімнати, відокремлюючись лише скляною затуманеною перегородкою. І, так, я не помилилася! Вода справді дзюрчала, бо саме зараз там дехто приймав водні процедури. Ідеальний чоловічий силует при такому освітленні мав просто шикарний вигляд. Сумнівів у тому, хто перебуває за перегородкою, у мене не було.

Я відразу впізнала Руслана. Усі погані думки вмить вилетіли з голови, замінюючись зовсім низинними - вульгарними, розпусними. У роті зібралася слина. В голові з'явився дивний шум. Серце почало вилітати з грудей. Нутрощі ніби тисками здавило, а внизу живота утворилася ниюча пульсуюча порожнеча, нищівно посилаючи рясну вологу між ніг. Відчувала себе голодною самкою під час тічки. Уже звична реакція організму на об'єкт позамежних бажань зараз вражала своїми масштабами. Можливо, це було визвано нещодавнім щедрим викидом адреналіну в крові і зараз у мене був стан афекту, що спричинило зміну свідомості. Утім, не суть! Впоратися з подібним мені було не під силу. Я лише слабка жінка перед потужним покликом природного, первісного, того, чому не підвладні норми моралі, закони, правила поведінки.

Стало неважливо, що трапилося, як я тут опинилася та чому. Було байдуже, що мною рухало, адреналін чи банально закінчилася, набридло терпіти й чинити опір. Втомилася боротися! Усе стало другорядним. Хочу відчути, як це - піддатися такій нищівній спокусі. Знаю, що буде неймовірно, запам'ятається на все життя. Розумію, що потім прийде біль. Але я хоча б спробую.

Акуратно, боячись злякати саму себе, встаю з ліжка. Розстібаю блискавку збоку сукні. Руслан, ніби щось відчуваючи, на мить завмирає, а потім повільно повертає голову в мій бік. Відчуваю його палючий погляд. Імпульс чергової дози збудження набатом б'є прямо між ніг. Жодної секунди не сумніваючись, веду плечима і темно-синя шовкова тканина падає до моїх ніг. Повільно позбуваюся спідньої білизни. Залишаюся абсолютно оголеною.

Роблю перший крок у таку привабливу невідомість...