Опікун - Єва Олесь

Мій вчинок здивував мене настільки, що у сни врізався той ляпас. Я чую його звук, відчуваю печіння на долоні. Тяжке усвідомлення ходить за мною по п'ятах від ранку, я відчуваю провину. 
Я зробила це не без причини. Равський заслужив. Але ж як мені погано.

Він не дає мені витратити суботній ранок на рефлексію. Сидить за стійкою, коли виходжу з душу, перед ним тарілки зі сніданком.

Невже думає, що після вчорашнього я підпущу його до себе? Хоче загладити все сказане і взяти з мене "подружній обов'язок"?

- Я не голодна, - кидаю йому, вловивши зазиваючий погляд. 
- Підійди сюди.

Поводиться так, ніби вчора нічого не сталося.

Роблю крок у його бік, коли він піднімається зі стільця, давши зрозуміти, що або він до мене підійде, або я сама.

Розтягую шлях до кухні повільною ходою. Рома дивиться на моє обличчя, не спускається нижче, я почуваюся більш-менш у безпеці.

Якщо буде потрібно - я вдарю його вдруге. Але поки що він не робить нічого поганого.

- Сідай, є розмова, - каже, стоячи біля мого стільця.

Я відчуваю підступ, бо минулого разу він був. Після подібних слів він наказав сісти йому на коліна, тож цього разу я не довірюся, бо він сам мене цьому навчив. 
Без відповіді розвертаюся, щоб піти. Сперечатися з ним я не зможу, тому краще присікти його спроби мене обдурити.

Равський ловить мене за зап'ястя, тримає на місці.

- Даю слово, що ми просто поговоримо.

Звучить переконливо, на його обличчі жодного натяку на брехню. Рома ніколи не розкидався своїми словами, у мене більше немає причин упиратися. Як би він не ламав мою довіру - вона продовжує своє існування.

Равський сідає на мій стілець, вказує на свій. 
Мене заспокоює той факт, що він не намагається підійти ближче, навіть щоб повернутися на своє місце, запевняючи мене в безпеці.

Сідаю, дивлюся прямо в очі. Сподіваюся, він не почне розмову про те, що по суботах я змушена бути повноцінною дружиною, а в інші дні він потерпить.

- Вибач за те, що я тебе образив.

Я зовсім не очікувала почути визнання провини.
Раніше він вибачався за якісь дрібниці, але не останнім часом.

Рома пригладжує бороду, дістає сигарету з пачки, підпалює.

- Мені складно тобі довіряти після всього, Софіє. 
- Я знаю. Але я даю тобі слово, що в мене нікого немає.

Він мружиться від диму, киває.

- А тепер я хочу обговорити деякі моменти, - відкидається на спинку стільця. - Якщо ти зараз зможеш дати остаточну відповідь, то ми будемо відштовхуватися від неї надалі.

Равський нарешті готовий адекватно поговорити. Без тиску, на рівних. 
Киваю йому, кажучи про готовність.

- Ти впевнена, що не вимагаєш вірності в шлюбі?

Поставив би він це запитання Соні з минулого - вона б довго міркувала, витрачала б години на здогадки, що може статися, якщо дати йому те, чого так хочеться і в чому страшно зізнатися. 
Але перед ним сиджу Я, яка знає наслідки. Обпалена ними. І все одно схиблена на ньому, але вже не зі своєї волі. 
Тіло хоче під нього, душа хоче взаємності, а розум твердить, що нічого доброго в результаті не вийде.

- Я ж казала вже. 
- Впевнена чи ні, Софіє?

Рома перепитує твердіше, не залишає можливості відповісти непрямо. А для мене дати непряму відповідь - набагато легше.

- Впевнена, - остаточно перекреслюю шлях назад.

Він затягується, не зводячи з мене очей. У його погляді більше немає ні краплі хижого. Сьогодні вже немає.

- Тоді можеш мене не уникати, я більше не порушуватиму твої кордони. Думаю, ти все й так розумієш.

Варто було вцідити йому раніше, щоб він припинив роз'ятрювати мою рану.

- Але ти маєш мені пообіцяти, що ніколи не матимеш жодних стосунків, крім приятельських, з іншими чоловіками.

Брови самі по собі повзуть вгору, Рома бачить моє обурення:

- Тобі не можна потрапляти в поле зору Кедріна. Ти не знаєш нікого з його кіл, ні їхніх друзів. У нього багато очей і вух, Софіє. Йому вистачить одного приводу, щоб почати сильніше цікавитися нашим шлюбом. Один проступок - і нічого не виправити. 
- Тому тобі потрібен був "подружній обов'язок"?

Рома мовчить з півхвилини, струшує попіл у попільничку.

- Він більше потрібен був тобі, а я просто завжди даю те, чого ти хочеш. Навіть якщо це секс.
- Але ж я прямо говорила, що мені це не потрібно. 
- Говорити можна що завгодно. Твоя поведінка і стогони уві сні кажуть зовсім про інше. Ти не приховуєш правду, навіть якщо не йдеш на контакт і віддаляєшся.

Соваюся на стільці, бо мене викрили. Всі мої старання були марні.

- Ти знову робиш із себе святого, Рома. Твоя пропозиція була брудною, а не благородною. Це навіть не пропозиція була - ти вимагав секс, - злюся.

Він, на диво, не має ніяких заперечень.

- Згоден. Я був грубий в такій делікатний темі. Це мене не виправдовує, але я не міг дозволити, щоб ти закрила свою потребу кимось іншим і це дійшло до Кедріна. 
- То треба було домовитись про цей момент раніше, а не виставляти це як примусовий обов'язок. 
- Ти не була налаштована не те, щоб на подібну, а на будь-яку розмову, чи не так? А мені набридло намагатися зрозуміти, прийшла ти від когось сьогодні чи ні і чи знає вже про це Кедрін. Було б нерозумно нарватися на нього тільки тому, що я не зміг закрити твою потребу. Бо немає нічого, що я не зможу тобі дати, Софіє.

Правда звучить досить неприємно, бо Равський підтверджує, що цього хотілося лише мені одній. Для нього не існувало ні пристрасті, ні сильного бажання - він всього-на-всього робив те, чого я хочу, і на додачу оберігав нас двох.

- Я обіцяю, що жоден чоловік не стане приводом для нього.

Рома випрямляється, впирається ліктями в стійку й дивиться на мене, наче хоче щось сказати. Вичікую ще якісь деталі, які необхідно знати.

- Не зрозумій мене неправильно, але якщо тобі припече - звернися до мене. Наш шлюб буде довгим, а ти молода дівчина. Не ускладнюй собі життя гордістю.