Опікун - Єва Олесь

Не усвідомлюю нічого, що роблю, доки квартирою не лунає дзвінкий звук ляпаса. Рука сама впечаталася в бородату щоку від гіркоти образи.

- Щойно мій приклад чоловіка припинив своє існування, - обриваю різку тишу.

Він не намагається мене зупинити, стоїть і дивиться мені вслід, поки я йду до своєї кімнати. 
Я вперше його всерйоз ударила. І не відчуваю полегшення. Мені, навпаки, гидко на душі. Не тому, що він полив мене брудом, хоча й через це теж, а тому, що я заподіяла шкоду тому, кому ніколи б не хотіла її заподіяти.

Мені боляче від того, що я так вчинила, але Равський має знати межу. 
Він сам мене вчив чинити так із тими, хто принижує мою гідність. Але, мабуть, забув, що його це також стосується.