Мій найкращий ворог - Ірен Карк

Інга

-Виходь,-кинув Нік і вимкнув запалювання.

-Блін, ну куди ще ми приїхали? Ніч на подвір'ї і я дуже втомилася, може ти тут якось без мене, а я додому поїду? - заголосила я. Спати хотілося жахливо. Я пам'ятаю, що погоджувалась на ненормований графік, але сьогодні у мене вже просто немає сил.

-Виходь давай і менше тексту, голова розколюється - він вже вийшов з машини і чекав поки це зроблю я.
Тяжко зітхнувши, я покинула салон і поплелася слідом за чоловіком. Стан у мене був напівсонний і я мало реагувала на те, що відбувається навколо.
А було ось що. Ми пройшли до скляних дверей під'їзду, які Нік відкрив ключ-картою, увійшли до просторого холу і привітавшись з консьєржем, який сидів за великою стійкою з моніторами, увійшли до ліфта. Там Полозов знову скористався ключ-картою, двері зачинилися і ми почали підніматися. Я звернула увагу, що цифр з кнопками було всього 16, судячи з усього по одній на кожен поверх. Нині горіла цифра «16».
Піднявшись на потрібний поверх, кабіна тихо зупинилася і двері ліфта роз'їхалися в сторони. Нік спокійно вийшов, діставаючи ключі і не особливо піклуючись чи йду я слідом. Запитань було багато, але я вирішила з ними почекати, Нік зараз був дуже злий. Я це відчувала шкірою.
Відчинивши єдині на поверсі двері, він увійшов, залишивши їх відчиненими. Ввімкнуло світло і пройшло всередину приміщення. А я стояла і переминалася з ноги на ногу на вході, адже мені увійти ніхто не пропонував, та й взагалі не зрозуміло, що я тут роблю. Скільки я так стояла не знаю, але тут з-за рогу показався Полозов і з подивом дивився на мене:

-Ти чого там стирчиш?

-Чекаю.- коротко відповіла і прикрила долонькою рота, який вже ризикував розірватися від того, як сильно я позіхала.

-А чого чекаєш? - Нік склав руки на грудях.

-Так це ... ну ... коли ми вже поїдемо ... - зам'ялася я.

-Так ми вже приїхали. Заходь і розташуйся, сьогодні ти ночуєш тут зі мною.
Мої очі полізли з орбіт. Грудка підступила до горла і я важко її проковтнула. А потім на місце шоку прийшла агресивність. Я стиснула кулаки і грізно пішла у його бік. Бажання прибити його тут же охопило мене повністю. Я наблизилася до нього практично впритул і подивилася знизу нагору. Але походу він моїм лютим виразом обличчя не вразився. Руки не опустив і дивився на мене з легкою посмішкою, як дивляться батьки на дитину, що обурюється. Це розлютило ще сильніше!

-Ти зовсім офігів? Хто тобі дав право вирішувати де і з ким я ночуватиму? Так, я працюю на тебе і графік роботи у нас ненормований, але спати я віддаю перевагу у своєму ліжку і одна, а не зі всякими ... - я замовкла. На язиці дуже крутилося не пристойне слово, але побачивши, як змінився його погляд, я вважала за краще заткнутися.

-Ти продовжуй, чого замовкла? - він розчепив руки і нахилився до мене. - "З усякими" ким? Виродками, козлами, сволочами - як там ти мене ще називала? Ну, продовжуй!
Мій запал погас, я знову відчула втому. Мені хотілося просто в душ і завернутися в ковдру. А ще краще прокинутися у своїй квартирі в Ліверпулі і зрозуміти, що це був лише страшний сон.
Але цей громила стояв і чекав на відповідь. Я опустила голову і тихо сказала:

-Нік, я просто хочу додому. Відпусти мене, будь ласка.

-Я тобі людською мовою сказав: ти ночуєш тут! Що ні зрозумілого?

-Та все,-крикнула я,-все не зрозуміло. Чому я маю ночувати тут? У мене є своя квартира. Я на роботі постійно виконую всі твої вказівки, чому ти і це за мене вирішуєш?

-Ти можеш спокійно увійти, і ми поговоримо? Без цих твоїх істерик! Я думав ти розумна дівчина, а насправді істерична малолітка! Коротше як хочеш, можеш спати на килимку, якщо так хочеться, але цю квартиру ти сьогодні не покинеш.- він зачинив двері за моєю спиною і завернув за ріг.
Я потопталася на місці, гніваючись на Ніка і на весь світ на додачу, але тяжко зітхнувши пішла за ним. Ночувати на килимку не дуже хотілося, а тут нічого, крім великої дзеркальної шафи, більше не було. Навіть пуфа і того немає.
Пройшовши невеликим коридором, я вийшла у величезну вітальню, яку від зони кухні розділяв кухонний острів з чорною поверхнею.
Я обвела поглядом простір і подумки свиснула. Є ж у людей смак. Величезні панорамні вікна з виходом на дах, на якому я побачила басейн, що підсвічується жовтими лампами. Вікна були на всю стіну і з іншого боку був вид на нічне місто. Біля вікна стояв довгий обідній стіл із темного дерева та м'які стільці.
Великий кутовий диван, навпроти штучний камін і просто неймовірних розмірів плазма. На підлозі лежав білий пухнастий килим. Все тут дуже гармоніювало,дизайнер однозначно постарався. Я повернула голову у бік кухонного блоку та побачила Ніка, який стояв і спостерігав за мною.

-Подобається? - запитав він.

-Ага.Гарненько, - кивнула я, ще раз оглядаючи все навколо.

-Мені теж подобається. Проходь сюди, зі жратвою у мене туго, сама розумієш вдома я буваю рідко, можу запропонувати каву та бутерброди.

-Краще води,- каву на ніч я не люблю взагалі. Та й навряд чи я зможу в себе щось ще впхнути.
Він подав мені пляшку мінералки та склянку. Я випила і дивилася на нього.

-Може ти все ж таки поясниш мені, чому я повинна ночувати тут? - спокійно запитала я, намагаючись тримати себе в руках. Слова про «істеричку» зачепили мене.

-Ну по-перше до мене їхати ближче, а по-друге я не думаю, що на твоєму вузькому дивані ми обидва виспимося. Хоча якщо ти волієш не спати, а…

-Нік, - перебила я його, знаючи, що він хоче сказати, - а не поясниш: якого хера нам потрібно ночувати вдвох?

-Я думав тобі дійшло, але якщо ні, то поясню спеціально для тебе! Ти (а до тебе приєднався і я) образила одного пихатого індика. Він хоч і виглядає смішно, але людина бридка і мстива. Там не стільки тієї образи, скільки бажання досадити мені. І тому тобі зараз не дуже безпечно залишатись одній, тим більше район для життя ти обрала не найкращий. Хлопців з охорони у мене поки що вільних немає і тому охоронятиму сам особисто. А так як я віддаю перевагу комфорту, то робити це буде краще в моїй квартирі, а не в твоїй. Зрозуміло пояснив чи ще раз?
Він влаштувався на сусідньому стільці і пив каву, від запаху якої мене мутило. Сенс сказаних ним слів почав поступово мені доходити.Твою ж…
Вляпалася! До одного бандита додався другий, ще гаже, ніж цей. Да блін! Я дзеркало розбила чи що?
А може все не так страшно, може, Нік просто накручує?
Але за його похмурим виразом обличчя зрозуміла - не накручує. Ще й у пам'яті спливла кинута Сідим фраза!
Попандос!