Мій найкращий ворог - Ірен Карк
-А просто поїхати до мене і взяти їх ми не могли? -перебила я його.
-Могли, але це зайняло б багато часу, якого в нас і так мало. Так що будь ласка, іди збирайся, нам через годину треба бути в клубі. - Нік підвівся, обережно взяв мене за плечі, повернув у бік виходу і потім смачно припечатав по сідницях.
-Придурок,-буркнула я, потираючи забите місце.
Вибирати не доводилося, пішла вдягатися. Аліса розвалилася на ліжку, встигнувши розкласти одяг у шафу і гортала стрічку в соцмережах.
-Ну що, люлей дала?-посміхнулася вона мені. У відповідь я ствердно кивнула. - Ну і правильно! Де це бачено, щоб чоловік без нашого відома розкидався грошима і купував нам речі?!
Ми подивилися один на одного і пирснули від сміху. Мені це дівчисько дуже подобалося!
Хоч спочатку вона здалася мені сором'язливою, але з часом, встигнувши впізнати її, я зрозуміла-такій палець в рот не клади!
-Які у нас плани?-запитала вона. Я здивовано підняла брову, квапливо одягаючись.
-Походу і це не сказав,-зітхнула вона,- мене призначили помічницею помічниці начальника.
-Офігіти! Це як? - витріщила я очі, застібаючи гудзики на блузці.
-Ну коротше, ми нещодавно з Микитою Михайловичем розговорилися у нас у барі і він дізнався, що я деякий час працювала в антикварній лавці. Він дуже зацікавився цим і запропонував мені спробувати попрацювати твоєю помічницею. Сказав ти введеш у курс справи.
Я подавилася повітрям і закашлялася. Невже через неї хоче знайти постачальників? Та блін, не може ж він настільки… Чи може?
Двері в спальню відчинилися і на порозі з'явився Полозов. Аліса підскочила з ліжка, а він оглянув мене з ніг до голови і посміхнувся:
-А у тебе хороший смак, Алісо!
Дівчина залилася рум'янцем і тихо сказала:
-Спасибі,Микита Михайлович.
-Давай просто Нік. Ти вже не в клубі, а ми у своєму колі звикли до більш ... близьких відносин.
-Як скажете, Микито ... ой, Нік. - пропищала вона.
-І можна на "ти". А тепер, дівчатка, на вихід! На нас чекають великі справи!
Він розвернувся і пішов до вхідних дверей.
Я відрила свою сумочку і полегшено вдихнула, побачивши на місці телефон, яким ми зв'язуємося з Олівером. Останнім часом я до пізнього часу затримувалась на роботі і важче було передавати йому інформацію. Одного разу я вирішила телефон тримати під рукою і сховала його в таємну кишеню сумки.
До клубу ми дісталися швидко, під веселе щебетання Аліси. Вона дуже легко зійшлася з Ніком і намагалася втягнути мене у розмову з ними. Але мені було не до цього. Я думала зовсім про інше. Як мені тепер поводитися з ним? Особисто для мене ця ніч дуже багато змінила і тепер я не знала що робити. Потрібно якнайшвидше все закінчувати, поки не заплуталася ще сильніше.
Увійшовши до клубу, я пішла у бік свого кабінету, сказавши, що заберу планшет і приєднаюся. Зачинила двері на ключ і дістала телефон. Олівер відповів практично відразу:
-Щось трапилося? - почула в його голосі тривогу.
-Трапилося.-я розповіла йому про вчорашні пригоди і про те, що тепер змушена жити у Ніка. Умовчавши лише про ранковий інцидент. Йому це знати не потрібно. Він голосно вилаявся, але потім сказав:
-А воно може навіть краще так буде. Будеш ближче і підозр менше викличеш. Дивись, я знайшов людину, яка готова продавати товар. Українською говорить чудово і ніхто його не знає у вашому місті. Щоб тебе не світив, зв'язок сказав тримати через мене. Коли тобі дадуть відповідь з приводу поставок?
-Четверо вже відповіли, вони згодні. Один тільки мовчить, довго вмовляти довелося. "Ти-це не твій батько. Де гарантії, що ти не підставиш мене?"-це його слова. Довелося обіцяти та підняти обіцяну суму втричі. Він думає, сьогодні до вечора повинен дати відповідь. Якщо погодиться, то наступного тижня буде перший вантаж.
Справа в тому, що я ще кілька днів тому зв'язалася за номерами, які знайшла у записах батька. Розповіла, що з батьком працювала давно, просто таємно і тепер продовжуватиму вже сама. Чорт його знає, повірили вони чи ні, але коли я озвучила суму гонорару, то погодилися практично відразу. Можливо їх ще переконало, коли я без деталей, але повідала сферу їхньої діяльності (знову ж таки завдяки записам), вони переконалися, що я знаю всю схему і заспокоїлися.
-Добре,- сказав Олівер,- тоді чекаємо на його відповідь. Склади знайшов. Тепер справа лише за покупцями. Їх треба переманити, але дуже обережно. Нік якщо дізнається-ти труп!
-Не каркай! - Буркнула я і відключилася.
Легко сказати "акуратно"! Як це зробити, якщо на зустрічах ми постійно разом?
Гаразд, вирішуватимемо вже на місці. Я підхопила планшет і вирушила до кабінету Полозова.
