Моя дика пантера. - Тетяна Калинова

        -   І     що  ти   думаєш ,    цей    самий   сусід  ,   через   стільки   років    знайомства,    вирішив    запросити    мене    на    побачення.  -  розповідає    мені   постійна    клієнтка ,    якій    я   роблю   зачіску.  -   Я     спочатку    вагалась ,   думала     ну    які   побачення    в      моєму   віці   ,     а   потім    вирішила     погодитись.      Ну    скільки    вже    можна    бути     самій?     От    і      згадала   про   тебе ,    моя    люба.    Хто    ж     іще    зможе   зробити    з    мене   красуню?    

         -   Все   ви   вірно   зробили   Андріївно ,     ще    заміж    вас    видамо.

         -  Та   що  ти ?   Який    заміж?  -  сміється      жіночка.  -   Ось     тобі   вже    час ,    така     красива  ,    хороша  ,    талановита    і    сама...

         - Встигну    я    ще   Андріївно   ,    цього    добра    хлебнути,     мені   поки-що    й    самій     добре.  

     - Відповідаю    їй    і     знов     в   голову    Дмитро   проберається.   Та     що    ж   це     за    лишенько?   Стосовно   нашої     ночі ,    я     вже     заспокоїлась   ,     розклала     всі   свої    думки   по   поличках  і   зізналась    собі  ,   що   ні  про   що     не     шкодую....    Мені   було   дуже     добре.     Єдине    що     мучить,      це     бажання    її     повторити.    Особливо    після      того  ,    як   Діма      почав     закидати    мене    повідомленнями ,      з    проханням   зустрітись.     Ще     Ліна      казала   ,    що   він      намагався     випитати   в   неї  ,    де   мене  можна   знайти.   Розумію   ,   що     значить   не     просто   так    шукає    мене,    значить   все -таки     зачепила.     А    можливо   просто   тому   ,     що    втекла....    Але    зараз   це    не    так   важливо...   Я     зрозуміла ,    що    мені     не     вистачає     навіть     наших    розмов    по     телефону      і    наших     перепалок.    З     ним   мені    дійсно    дуже     цікаво     було     спілкуватись.   

         Я     вирішила   ,   що     ще    два      дні    його    поморожу      і      якщо     він    не    перегорить   і      продовжить     писати     і       просити       зустрічі  ,      сама     зателефоную   йому    в     неділю.   Спробую     просто    спілкуватись    з    ним...   Та   кого   я   обманюю?      Я    не    хочу     просто    спілкуватись....     Я    хочу    його.     Можна     ж      просто    іноді     проводити    разом   час .    Головне     дійсно    не   загратись      і   не     закохатись. 

            Завтра    буду    організовувати   день    народження     для    похресниці  ,  бо    Ліна   з    Демом    поїхали    до    Львова     в     відрядження     і    вона    не   встигне     нічого    зробити   а     післязавтра ,     вже   сам   день   народження.   

        -  Все     Андріївно ,     ви    красуня.  

        -  Дякую    сонечко.    Гарного     тобі   дня     і    заможного    жениха.  -   сміється    клієнтка.   

            Сьогоднішній    день    минає    швидко,     клієнтів       багато     і     чомусь    всі     сьогодні    вирішили   розповісти    мені  ,    про    своє    життя.    Так   що    додому    повертаюсь   страшенно   втомленою.    Ноги   гудуть ,    голова    теж.     Та    згадавши    про     подарунок    для    Машки ,    вирішую        по   дорозі    зайти      в    дитячий     магазин    і    купити   їй    обіцяну     лялечку.   Глянувши     на     вітрину   ,     розумію    що    тут    я     сама    ніяк    не     розберусь.     Вирішую     що    завтра     заберу   Машу     з    садочку   і    хай    обирає      собі    лялечку    сама,    яку    захоче.

         Наступного    дня   ,    поки  похресниця   була     в    садочку ,     ми    з      Наталією    Сергіївною ,   мамою    Ліни ,    ходили    в      кафе    і   замовили   на     завтра     столики   і      меню.    Також    нам   порекомендували    якихось    аніматорів     і     можливо   Ліна    буде    проти ,   але   я   їх   теж   замовляю.    Ну    що    дітям    самим   робити ?    Мають    бути    якісь     організатори    конкурсів ,   чи   якась    програма.   Після   того    підтверджую     в    знайомої    замовлення   на    торт   з   Ельзою ,   з    мультика   "Крижане   серце",   Машка      його    обожнює .   

        Ця     вся    біганина     займає     добру   половину    дня  .      Йду    додому ,    кілька   годин  відпочиваю    і    йду    в   садочок   за   Машкою.

    -   Настя!   -  кричить     моя    принцеса    і   біжить    до   мене.

    -  Привіт    золотко.     Знаєш    чому   я    тебе    забираю?  

    -  Тому   що   скучила?

    -   Дуже   скучила    Машо ,   але  ні.    Ми    з   тобою  зараз    підемо   обирати   тобі    подарунок   на   день   народження.   Обереш   сама.    Як    ти  на   це    дивишся?

     -  Ура!   - кричить    Маша.

   Я    уявлення    не    маю,    як   можна    знати    всіх   цих    принцес    на  ім`я...  Але    добре,    що    подарунки    ми     обрали  .   Відводжу   щасливу    дитину    додому   і    повертаюсь    до    себе.     Нарешті     цей    день   закінчився.     

     Ввечері    телефоную    Ліні     і     відчитуюсь    про    зроблену  сьогодні   роботу.   Щаслива  ,    що    в    них    з   Дем`яном    наче  щось    виходить.   Моя    подруга    дуже    хороша    дівчина  ,   але   їй   в    житті    не   пощастило,   вийшла   заміж    за  виродка ,   який   в    свій    час  зіпсував     їй    життя.   Тепер    вона    намагається    налагодити   це   життя.   

          Я    прекрасно    розумію ,      що     якщо     в    Ліни   з    Демом    все    вийде,     то    ми     з     Дімою     будемо     бачитись    частіше ,    ніж   я    думаю.    Зараз    не   знаю ,    чи    мені     цьому    радіти,    чи    навпаки.    Спочатку    потрібно    поговорити    і     вияснити   ,   для    чого    саме,     він    мене    шукає.