Моя дика пантера. - Тетяна Калинова

       З    самого     ранку    день     не     задався  ,    мало    того  ,     що    я    знов    прокинувся    з     думками    про    чортову    фурію   ,    взяв    телефон ,    щоб    подивитись    чи    вона    не   з'явилась ,    та    знайшов    повідомлення    від    іншої.    Мій     секретар ,   Ольга  ,   написала    мені    цілу    поему ,   про    те    яка    я    скотина    і    який    я    виродок   .  Начебто     я    скористався     нею ,   а     тепер    ще    й    ображаю .   Взагалі    там     було    дуже    багато    всього    написано ,    а    висновок    в    кінці ...   я    звільняюсь .    Не    можу    сказати  ,   що    буду   плакати    за    нею ,  чи   що    вона    незамінна  , але    щось  ,  якось    не     було     в    мене   зараз    бажання ,   шукати    нового     секретаря .     Не    до     того    мені .    Потрібно     буде    зразу    на    роботі    зателефонувати    в    відділ    кадрів   ,     щоб    знайшли     мені    нового    секретаря.     Згоден ,    перегнув     вчора    трохи    палицю     стосовно     Ольги  ,     але    вона     сама    винна  .     А    ще    Настя ,    зіпсувала    вчорашній    день ,    сьогоднішній     і    тепер    намагається     зіпсувати    життя.    

    Збираюсь     і    йду    на    роботу  ,    як   і    планував,    в    першу    чергу    телефоную   в    відділ    кадрів.      

    Хоч      настрій      хреновий      з    самого    ранку ,   та    день    вийшов     достатньо    продуктивним     провів    кілька    зустрічей     і    ще     до    вечора    в    мене    вже    був    новий    секретар.    

   В     кінці     робочого    дня  ,    вирішую     знов    поїхати    до    Тимура     в     клуб  ,    випити .   Так    точно     скоро     зіп'юсь  .     Як     завжди     замовив     собі     пляшку    віскі     і    сів    за     наш   улюблений    столик.   Прислухаюсь    до   своїх    відчуттів ,    не   розумію   що  зі   мною.   Чому     не  виходить    з    голови  ?    Тому   що     втекла  від   мене  , чим   зачіпила   самолюбство  ?   Чи   тому ,   що    в    мене   ще  були   плани  на   неї?   А    можливо   тому  ,  що   виявилась     єдиною ,   хто   зачіпив  навіть   не     намагаючись?  Своєю     поведінкою  ,   своїм     нахабством    і    ігнором ,     примушує     думати    про  неї   і     хотіти     її     провчити.    Коли     пляшка     вже     майже     була     порожня   ,   мені     зателефонував     Дем ,    мабуть     в     нього     теж     щось    сталось  ,    бо   пропонує    випити.     Сказав    що    їде    до     мене  .    А     я    вже    стільки    випив,   що    не     проти     порозмовляти    з    братом   і     виговоритись.    

      Дем    прийшов,    сів     поруч     і   теж   замовив     віскарь.

  -  Розповідай . -  каже.  -  Хто    це   тебе    примусив  посеред   білого   дня   бухати?

     -  Жінки   зло .  -   відповідаю .

      -   Погоджуюсь.     І    хто   об`єкт   терзань? 

      - Настя  .  Бісова    фурія.  -    відповідаю.

     -  Це   та  ,   що    подруга   Ліни?

      -   Вона.  Уявляєш  ,    вперше   в   житті   залишив    дівчину   в   себе   на   ніч . -    він     дивиться    здивовано. -  Що?    Не    люблю   я  на   них   вранці   дивитись  ,    розважились  і   досвідос.   А   тут ...    Вперше ...   Її   хотілось   обійняти ,   хотілось   побачити    сонну.   Прийняти    разом   душ.  Коротше    соплів    захотілось...  Вона    в  ліжку    просто    бомба  , м'яка  ,    чутлива    і   розкута.    Прикинь  ,    посеред    ночі   прокинувшись,    побачив   її   сплячу   і   якось ,  наче   тепло    отут    відчув. -  показую  на   серце. -   А    вона ...   коли   прокинувся  ,   її  й    слід   охолов.   Тепер   слухавку   не   бере ,   заникалась.    Стерво.  

      -  Хлопці ,  хочете   я   дівчат    покличу ?  -  пропонує    Тимур ,  підійшовши   до  нас.  - потанцюють   для   вас  ,   розважать.   Щось    ви   мені  не   подобаєтесь.  -  ми   з  братом    переглянулись.  

      -  Ні   Тимуре ,   дякуємо     але   не   сьогодні.   -  кажу    виливаючи   залишки  віскі     з  пляшки  в   келих.

      -  Жінки   зло .  -  повторює   Дем   мої    слова.

      -  Зрозумів.   Ще   бухла?

      -   А   це   можна. -  відповідає     Дем.  -   Уявляєш ,   я   тут    готовий   для   неї   на   все  ,  на   радощах    після  першого   нашого  сексу  ,   а   вона    мені   каже  :   -  Мені   було   добре  ,   але   це   все.  Ми   обоє   отримали  ,   що   хотіли. -  жаліється    Дем`ян.

       -  Стерво.  -  підбиваю    підсумок.

      - Знаєш ,   здається   мені  ,   що    нас    "нагородили"   за   наші   походеньки ,   такими    жінками.

      -  Прикинь .   Вчора   Тимур   привів   Алісу ,    а    я   її    не    хочу ,   взагалі.   Фурію   хочу  ,  посперечатись  ,  вибісити     а   потім   трахнути.    Капець   якийсь.  

      -  Ага.   Розумію.

      -  Ще    якби  я  хоч    причину   її  поведінки   розумів...   просто   втекла      і   ігнорує. 

     -  Брате,   слова   "зрозуміти   жінку"   і    "просто" ,   не   можуть    знаходитись    в   одному   реченні.

      -  Слухай  ,       ви   ж    з   Ліною ,  разом   завтра   до  Львова   їдете  ?

     - Разом.  

      -  Спробуй   дізнатись   причину   її    поведінки .   Вона   ж   не   просто   так ,  тебе    не   підпускає.   Не   думаю  ,    що    причина   лише   в   колишньому.  

      -  Мовчить   як    риба.   Намагався.   Але   спробую   звісно.   Я  вже   її    не    відпущу.    А    ще    спробую   дізнатись ,    де   ховається   твоя    фурія.   

        -  Ага.  Не    дуже    вірю  що  розколиться  ,   Але   буду    вдячний.

       -  Навіть   не   віриться  ,   що   це   ми  з   тобою  зараз ,  тут   бухаємо   через  жінок.   Це  ж    капець.

       -  І   не   кажи.

    Посиділи   ще   трохи  ,  а  потім   викликали   таксі    і  поїхали   по  домах.  І    знов    я    їду    додому    сам.   Якась   чортівня ...   Не   хочу   іншої    жінки.     Знов    сам    лягаю    в    своє    ліжко    і    згадую    її    тіло,    її    запах,    її   смак.   Згадую    як    відповідала,   як   віддавалась.   Очі її   зелені    і    губи    солодкі.   Згадую   її     колючки  ,   за   які     її    хочеться    або    вкусити ,   або  зацілувати.    Ох    Насте,   все    одно    з'явишся,   тоді   нечувайся.