Моя дика пантера. - Тетяна Калинова

             Прокидаюсь     в     обіймах    Діми  ,    коли    вже    починає   світати.   Відчуваю    що  мені    дуже    тепло   і   затишно ,    але  ...   Сама    себе    приводжу    до    тями...     Що   ти    накоїла   ,    Насте?        І       кого   ж     ти   провчила?     Діма     спить.      Дивлюсь    на     його    спокійне    і      таке      красиве     обличчя.    Це     була     чудова    ніч    ,     але    це    величезна     помилка.   Він     з    самого   початку   тільки    цього   від   тебе     чекав...     А    ти    так     швидко   і   без   бою     здалась.    Ганьба    тобі     Насте.    Ти     довела  ,   що   така   ж     як    і    всі   ті     одноразові    дівчата ,   з     якими   він     постійно    проводить   ночі.     Я    поважала  себе   за   те ,    що   ніколи   не   велась   на    таких     чоловіків.    Що    вміла    поставити  їх     на   місце.    Як    же    я     могла?    Я     ж     не    була   настільки     п`яною...   Це    не    алкоголь     його    хотів  ,     а    я.      Але   я    цього    не    те    що    не   планувала  ,   але  навіть   не   передбачала    такої    можливості.    

         Обережно,     щоб   його    не    розбудити     підіймаюсь    і       шукаю    свої    речі.   В     голові   починають   спливати   картинки    з   минулої     ночі...  Спокійно.    Потрібно    просто    швиденько   змитись  ,     про   решту     подумаю     потім.     Не     змогла    знайти    трусики  ,    але    фіг    з   ними,   з   трусиками.    Я   тут     загубила   не    лише  їх ,    але    й    самоповагу .     Виходжу      з     квартири     і    їду   додому.   "Подивилась"      називається    на    пентхаус... 

           Приїжджаю     додому      і    відразу   ж    йду     в   душ.    Після     одягаюсь   і    йду    на   роботу.    Діма    телефонував     вже   кілька    разів,     питається    для   чого?     Познущатись  ,   чи ...    познущатись...  іншого     варіанту     поки -що    в     голові    не    знаходиться.    Сама    головне    попереджала      його    ,   що   нічого    не   буде...  Мабуть    самооцінка    вже    вище    неба.   Ну    ти   дурепа ,  Насте.    Ще   написав    повідомлення   ,  в  якому    запитував      що   сталось.    А   нічого   особливого    не    сталось....    Я    просто  підвела   саму    себе...

            Собі     я    не   можу     брехати  ,   хоч    ця   ніч    і    була    помилкою  ,    та    вона    найкраща   в    моєму    житті.   Діма     уважний   і    ніжний ,   чого   я    ніяк    не   чекала.   Я   завжди    вважала ,     що   такі    чоловіки ,    думають    лише    про      своє    задоволення.   Діма   ж   в     першу   чергу   думав    про     мене  ,   а     після   вже    про   себе.    Згадую   його     дотики  ,   поцілунки  ,   ніжність  ,    його    шепіт   і     по   тілу     починають   бігати    мурашки...   Стоп!     Насте  !    Візьми   себе     в    руки.    Тобі     було    добре ,   так.  Але     це     більше    не   повториться,    ніколи.   І   це     на    краще,    не    вистачало     ще    закохатись   в   такого    бабія.    

       Щойно  приходжу на роботу  ,    телефонує  Ліна.  

        -  Привіт.   Я    знов    на    колесах. -   кричить   в   слухавку.

        -  Вітаю.   -  відповідаю.

        -  Ти    що    спиш? 

        -  Ні.   Я    вже   на    роботі.

        -  А    що     з    голосом?  -  Ліна    мене   занадто   добре    знає  ,  щоб   не   помітити   мого    настрою.  

        -   Я   зробила   величезну   дурницю ,    Ліно. -  відповідаю.

         -  Що   сталось ,   Насте?  

         -  Я   вчора    переспала    з    Дмитром.   -  видаю     на   одному  диханні.

         -  Що? - крикнула   Ліна.  -   як?  Тобто ...  я   звісно     розумію    як,   але... 

         -  Він    вчора    зателефонував,   ми    зустрілись,    сходили    в     ресторан.    А    там ,   слово  за    словом    і    коротше    я    хотіла    подивитись     на    його    пентхаус    і  ... .  І    подивилась.

         -   Ну    ти    даєш.    А    далі   що?    Що   він... ? 

        -   Не    знаю.    Я    прокинулась    вранці    і     втекла.    Діма    вже   кілька    разів   телефонував,    та    я    не    беру     слухавку.

        -   Чому?   Він    якось    образив    тебе?  -  насторожилась  подруга.

        -  Ні.   Ти   що ?  Все    було    чудово,   просто ...  я    цього    не    планувала    і ...  Дідько.   Мені   потрібно    подумати. 

         -  Він    знає    де    тебе    можна    знайти? -  ось ,   це  правильне    запитання.  Я    про    це   не   подумала. 

        -  Ні.   І   ти    не    говори ,   якщо   що . 

        -  Добре.   Не    скажу.    Але    хочу    знати    подробиці.  Давай   зустрінемось    після   роботи.

        -   Можливо.   Я    пізніше    тебе    наберу. -   відключаюсь. 

           Ми   з    Ліною    завжди   всім    ділимось  ,   але  поки  що ,  я   не   готова   про     це    говорити.     Спершу    потрібно    впорядкувати   думки.       Беру    себе    в    руки  і    берусь    за    роботу,     ще   не    вистачало   її    втратити    через    те  ,   що    я   заплуталась    в     своїх    почуттях.     

На    щастя    робочий   день    минає   спокійно  ,    клієнти    задоволені  ,   керівництво    теж.   Вдень   прийшло    повідомлення    від  Діми:

  Бабій

          "Якщо    сьогодні     не  з`явишся,   чи     не     даси    про   себе     знати,   тоді   я   сам    тебе    знайду   і   скручу    твою    тендітну   шийку."

         Щось  я     не    дуже    зрозуміла    його    настрою.   Він   злиться?      Чому?    Тому    що    пішла?   Дивно.  Але     розмовляти   з    ним    не    хочу.   Я     дійсно   вважаю ,    що    якщо    продовжу    з   ним    спілкуватись  ,    можу   закохатись...   А    мені   це    не   потрібно.    Такі    чоловіки  ,    не   змінюються.   Хоча     шкода    ,   він     дуже    мені     подобається  .    З    ним    весело   спілкуватись     і   проводити   час.    А   після    цієї   ночі   ,   взагалі ...