Переможець завжди самотнiй - Пауло Коельо

що сидять у бічних рядах — і які рідко бувають на показах моди, а це, либонь, стосується більшості важливих персон, що тут присутні, — виникає дивне враження: чому моделі «марширують» замість іти звичайною ходою, як ходять більшість манекенниць, що їх вони бачили на телеекранах у програмах високої моди? Чи йдеться про винахід модельєра, яка в такий спосіб хоче надати своєму дефіле оригінальності?

Ні, мовчки відповідає Хамід самому собі. Їм доводиться так ходити через дуже високі підбори. Щоб надати твердості кожному зі своїх кроків. Те, що показують відеокамери — бо вони знімають спереду, — це не зовсім те, що відбувається в реальному світі.

Колекція виявилася набагато кращою, ніж він сподівався побачити, — таке собі повернення в минуле, але з цікавими відтінками сучасності. Жодних надмірностей — бо продукцію моди слід виготовляти за тими самими рецептами, що й продукцію для кухні. Головне — змішати інгредієнти в правильних пропорціях. Квіти й намистинки, що нагадують про давні безумні роки, але розташовані так, що здаються цілком сьогоднішніми. Пройшло вже шість манекенниць, і на коліні однієї з них він помітив цятку, яку їй не вдалося замазати макіяжем: кілька хвилин тому вона встромила туди голку з дозою героїну, щоб погамувати хвилювання й апетит.

Несподівано з’являється Жасмина. На ній біла блузка з довгими рукавами, прикрашена ручним гаптуванням, і біла спідниця нижче колін. Вона йде впевнено й на відміну від дівчат, які пройшли раніше, її серйозність не штучна, а природна, цілком природна. Хамід ковзає швидким поглядом по партеру: схоже, публіка загіпнотизована присутністю Жасмини, ніхто вже не звертає уваги на модель, яка виходить на сцену після того, як вона зникає за лаштунками.

«Бездоганна!»

Жасмина виходить на подіум ще двічі, й Хамід пильно придивляється до неї, розуміючи, що вона притягує чимось більшим, аніж досконалістю опуклостей та вигинів свого тіла. Як це можна назвати? Шлюб між Небом і Пеклом, Любов і Ненависть, що йдуть, тримаючись за руки?

Як і кожен показ моди, цей триває не більш як п’ятнадцять хвилин, хоч знадобилося кілька місяців праці, щоб його задумати й організувати. По його завершенні модельєр виходить на сцену, дякує публіці за оплески, потім у залі спалахує світло, музика стихає — і тільки тоді до Хаміда доходить, як він тішився цим музичним попурі. Симпатична білява дівчина знову підходить до них і каже, що хтось із бельгійського уряду надзвичайно зацікавлений поговорити з ним. Хамід дістає з гамана візитівку й каже, що він зупинився в готелі «Мартінес» і що буде дуже радий призначити зустріч на наступний день.

— Але я дуже хотів би познайомитися з модельєром і чорношкірою моделлю. Ви випадково не знаєте, де вони сьогодні вечеряють? З’ясуйте це будь ласка, а я почекаю, поки ви принесете відповідь.

Хоч би ця симпатична білявочка скоріш повернулася. Але журналісти вже обступили Хаміда й засипали його звичними запитаннями. Власне, то було одне й те саме запитання, яке звучало з різних уст.

— Як вам сподобався показ?

— Дуже цікавий, — відповідь також була одна й та сама.

— А детальніше не можна?

З делікатністю, що притаманна справжньому професіоналу, Хамід відповідає одному й чемно обертається до наступного журналіста. Не можна псувати стосунки з пресою; але ніколи не слід відповідати на жодне конкретне запитання, казати тільки те, що відповідає нинішньому моменту. Симпатична білявка повертається. Ні, ні, їх не запрошено на велику гала-вечерю, що відбудеться сьогодні вночі. Попри стількох присутніх міністрів, політика фестивалю диктується іншою владою.

Хамід мовить, що накаже принести їм необхідні запрошення, і його пропозицію відразу приймають. Не випадає сумніватися, що модельєр чекала від нього такої відповіді й що вона чудово розуміє, який скарб перебуває в її руках.

Жасмина.

Атож, це справжня особистість. Він дуже рідко використовуватиме її як модель для показу, бо сама вона приваблює до себе увагу більше, аніж той одяг, який демонструє. Але не існує кращого кандидата на роль «видимого обличчя фірми Хаміда Хусейна».

Коли вони виходять, Єва відкриває кришку мобільного телефону. Через кілька секунд на дисплеї з’являється конверт, що літає в синьому небі, він приземляється й відкривається. Ця хитромудра символіка означає: «Вам надійшло повідомлення».

«Яка дурна анімація», — думає Єва.

Номер знову невідомий. Єва вагається, чи відкривати текст, але цікавість перемагає страх.

— Схоже, якийсь шанувальник роздобув номер твого телефону, — жартує Хамід. — Ти ніколи не одержувала стільки повідомлень, як сьогодні.

— Можливо.

Але насправді їй би хотілося сказати йому: «Невже ти нічого не помічаєш? Ми з тобою вже два роки разом, а ти не бачиш, який страх навалюється на мене. Чи ти думаєш, що в мене менструація й більш нічого?»

Вона вдає незворушність, читаючи текст повідомлення:

«Заради тебе я знищив ще один світ. І вже починаю себе запитувати, чи варто мені це робити, бо ти, схоже, нічого не розумієш. Твоє серце вмерло».

— Хто це? — запитує Хамід.

— Не маю найменшого уявлення. Номер не висвічується. Але хіба погано мати шанувальника — хай навіть невідомого?

5.15 пополудні

Три вбивства. Середню річну статистику перевищено за кілька годин і перевищено відразу на п’ятдесят відсотків. Він іде до автомобіля й набирає спеціальну частоту по рації.

— У місті діє серійний убивця.

Голос на протилежному кінці лінії щось бурмоче