Переможець завжди самотнiй - Пауло Коельо
Хамід почув ім’я Жасмини від людей, що бачили її на якомусь показі і сказали йому: «Вона є справжнім обличчям вашої нової колекції». Розповідь про неї супроводжувалася також коментарями зразка: «Вона має дивовижну харизму, й разом із тим кожна жінка може впізнати себе в ній». Усупереч переконаності манекенниць класу С, які вважають, що найкращий спосіб досягти вершин у світі моди — та, либонь, і в будь-якій іншій професії — це контакти з чоловіками, які запевняють їх у тому, що вони могутні й спроможні перетворити їх на зірок, справжнього успіху там можна домогтися лише завдяки подібним схвальним висловлюванням. У ту мить, коли когось «відкривають», ставки на нього починають зростати зі швидкістю, якої не може пояснити жодна логіка. Іноді це приводить до бучного успіху. Іноді до не менш бучного краху. Але такою є властивість ринку, де не можна тільки вигравати.
Зала починає наповнюватися — у першому ряду, де зарезервовані місця для почесних гостей, уже сидять кілька чоловіків у костюмах-трійках та елегантно вбраних жінок, інші місця — досі порожні. Публіка розташовується в другому, третьому та четвертому рядах. Знаменита модель — одружена з футболістом і яка багато разів побувала в Бразилії, бо вона «закохана в цю країну», — тепер перебуває в центрі уваги фотографів. Кожен знає, що «поїхати до Бразилії» — це синонім виразу «зробити собі пластичну операцію», але ніхто не наважується запитати її про це напрямки. Хтось один лише обережно цікавиться, чи в період між оглядом прикметних місць Сальвадору та участю в карнавалі в Ріо там є можливість познайомитися з хірургом, що має певний досвід у пластичних операціях. Після цього надто цікавий репортер і знаменита модель обмінюються візитівками, й розмова на цьому завершується.
Білява ґречна дівчина чекає, коли професіонали преси закінчать свою роботу (вони також поцікавилися, який, на думку моделі, найкращий фільм із тих, які вона вже подивилася) і потім веде дівчину до єдиного вільного місця, поруч із Хамідом і Євою. Фотографи наближаються й по кілька десятків разів знімають усе тріо — великого модельєра, його дружину та колишню модель, що тепер стала домогосподаркою.
Кілька журналістів цікавляться, якої Хамід думки про модельєра, чиї праці сьогодні буде показано. Він уже наслухався таких запитань і має на них готову відповідь:
— Я прийшов для того, щоб познайомитися з її творчістю.
Кажуть, вона дуже талановита.
Журналісти наполягають, так ніби не почули його відповіді. Це здебільшого бельгійці, французька преса поки що не виявляє великого інтересу до цієї теми. Симпатична білявка просить їх, щоб вони дали гостям спокій.
Газетярі відходять. Колишня модель, яка примостилася поруч із Хамідом, намагається почати з ним розмову, сказавши, що вона в захваті від усього, що він робить. Він чемно дякує; але якщо вона сподівалася почути від нього: «Ми поговоримо, після того як закінчиться показ», — то її надії не справджуються. Проте вона все одно починає розповідати йому про своє життя — про фотографії, запрошення, подорожі. Він слухає її з нескінченною терплячістю, але як тільки йому випадає нагода (вона на мить відвертається, щоб перекинутися кількома словами з кимось іншим), звертається до Єви з проханням урятувати його від цього діалогу глухих. Проте його дружина сьогодні якась дуже дивна й відмовляється розмовляти; тож йому залишається один вихід: прикинутися, ніби вся його увага поглинута читанням програми показу.
Сьогоднішня колекція присвячена Анн Саленс, яку вважають піонером бельгійської моди. Вона почала свою діяльність у кінці шістдесятих років з маленького ательє, але відразу зрозуміла, що манера вдягатися, створена молодими хіпі, які з’їжджалися до Амстердама з усього світу, має величезний потенціал. Вона змогла кинути виклик — і здобула перемогу — стриманим стилям, які панували в середовищі тодішньої буржуазії, і домоглася, що її вироби стали носити такі визначні особистості, як королева Паола або велика муза французького екзистенціалізму співачка Жульєтта Ґреко. Вона була однією із засновниць дефіле-шоу, сполучивши демонстрацію одягу на подіумі з грою світла, звуків та театральних ефектів. Але навіть ці великі досягнення не допомогли її славі вийти далеко за межі своєї країни. Протягом усього життя вона дуже боялася захворіти на рак. А як сказано в Біблії, у книзі Йова, «те, чого я найбільше боявся, зі мною сталося». Тож і вона померла від хвороби, яка вселяла їй найбільший страх, і ще за життя встигла побачити, як зазнала краху справа її життя через її цілковите невміння давати раду грошам.
І згідно із законами світу, який оновлюється через кожні півроку, про неї геть забули. Тож мужність модельєра, яка вирішила присвятити свою колекцію її пам’яті, заслуговує найвищої похвали: вона знайшла в собі мужність повернутися в минуле, замість вигадувати сумнівне майбутнє.
Хамід запихає програму до кишені. Якщо Жасмина не виправдає його надій, він поговорить з модельєром, чи немає в неї на думці проекту, який вони могли б здійснити разом. Місце для нових ідей завжди знайдеться — треба лише тримати конкурентів під постійним контролем.
Він озирається навкруг себе: софіти розташовані добре й досить багато фотографів — він не сподівався, що їх стільки буде. Можливо, ця колекція справді гідна такої уваги, а може, бельгійський уряд використав весь свій вплив, щоб привабити сюди представників преси, оплативши їм квитки та проживання в готелі. Існує ще одна можливість, яка пояснювала б такий інтерес, але тут Хамід волів би помилитися: Жасмина. Якщо він хоче успішно реалізувати свої плани, то вона має бути цілковитою незнайомкою для широкої публіки. Досі схвальні відгуки про неї він чув лише від людей, що працювали в його середовищі. Бо якщо її обличчя вже з’явилося в багатьох журналах, то наймати її було б тільки невиправданим марнуванням часу. По-перше, тому що хтось її вже використав. А по-друге, буде неможливо пов’язати її з чимось новим.
