Три таємниці Великого озера - Наталія Ігорівна Тисовська
Пан Каньовський
Титаренко
Дівчата
Батько
А також:
Хлопці
Жовніри
Музики
ДІЯ І.Літній день - яскравий, аж блискучий. З лівого боку сцени - хатка, посередині - вулиця, яка вдалині закінчується церквою. З правого боку - паркан і хвіртка, коло хвіртки стоять Ти т а р е н к о й Б о н д а р і в н а .
Титаренко.
Капелія буде грати
У ратуші всенький день.
Зі мною ходи гуляти,
Голубко!..
До них підбігають д і в ч а т а , оточують.
Дівчата.
А ми пісень
Заспіваємо, ще й станцюємо,
Залоскочемо, зацілуємо!
(Зі сміхом цілуються між собою, час від часу цмокають Ти т а р е н к а й Б о н д а р і в н у ).
Титаренко.
А цур вам! Які веселі!
І скачуть, як навісні!
Бондарівна.
(говорить до Ти т а р е н к а , і не знати, чи жартує, чи серйозно)
Старенькі батьки в оселі
Не зроблять всього одні:
Води наносити,
Борщу наварити,
Корова, свині…
Дівчата.
І горб на спині
Від каторжної роботи,
Щоб кусник покласти в рота.
Бондарівна.
Цицьте! Шануйтеся! Чи скажені?
Що ви сьогодні такі дурні?
Титаренко.
Зараз я коси схоплю у жменю,
Знатимуть тут мені!
(Робить рух, ніби хоче переловити д і в ч а т ; ті, регочучи, розбігаються. Ти т а р е н к о бере Б о н д а р і в н у за руку).
Ти між тими дівками - пава,
Тільки очі твої сумні.
Бондарівна.
Знаєш, снилось вночі мені,
Що мене у ставку купала
Мати. Рочків мені зо п’ять.
Я розплакалась - і кричать,
А на березі тім - горбатий
Дід закликав мене - старий
І зарослий, неначе вій.
Ззаду нього - облізла хата
І подвір’я брудне. І тут
Мене в човен саджають руки,
Ніби материні, і стука
Весла, і голоси гудуть
Дивні…
Титаренко.
(прихиляє її до себе)
Цур їм, таким снам!
В воду поглянь, забудь.
Бондарівна.
(наче крізь сон)
Ох, і далека путь!
Ох, і тісна-тісна
Чорна труна човна…
Титаренко.
(трусить її за плечі)
Сонце, отямся! Сни
Часом такі дурні.
Прийдеш на свято? Нічка
Літняя невеличка,
В ратуші стільки люду!
Весь Богуслав гуля.
(Нахиляється до Б о н д а р і в н и , вона заплющує очі, вже майже торкається його губами, коли раптом із реготом відскакує).
Бондарівна.
Вуса твої колючі!
(Повертається бігти, кричить уже на бігу).
Що ти, як стовп, укляк?
В ратуші буду!..
Завіса.
ДІЯ ІІ.
У ратуші грають м у з и к и . Д і в ч а т а і х л о п ц і танцюють. Поміж них кружляють Б о н д а р і в н а і Ти т а р е н к о . Коли вони сходяться у танку, Ти т а р е н к о встигає швидко сказати Б о н д а р і в н і кілька слів.
Титаренко.
(перераховує)
…Три разочки намиста,
Ще хустину барвисту,
Далі крайку шовкову…
Бондарівна.
(сміється)
Підприємство збиткове
Буде!
Титаренко.
Я обіцяю -
Не лишу без гостинця!
Бондарівна.
(на хвилю притискається до Ти т а р е н к а , мов перед довгою розлукою)
Хоч на мить наодинці…
Ти ще тут - вже скучаю.
