В.І.Н. (Вибору іншого немає) - Валентин Терлецький
…Він вийшов на гірську дорогу, уважно оглянув навсібіч берегову смугу, подивився, затуляючи чоло долонею, на біле-біле, аж полотняне сонце у безмежно синьому небі, примружився, посміхнувся, хитнув головою, а потім повільно спустився до моря, що грайливо шурхотіло камінцями і муркотіло про щось своє так близько — лише руку простягни. Привітавшись з морем, як зі старим найкращим другом, він дістав із води невеликий плаский камінець, і, нахилившись, запустив його по ледь помітних хвилях, радісно споглядаючи, як він відштовхується і підскакує над водою.
Вдосталь надихавшись свіжим бризом, він підійшов до великого синього баркаса, що якраз готувався вийти в море під вітрилами. З цікавістю оглянувши човен, він звернувся до першого-ліпшого рибалки місцевою мовою, знання якої тепер постійно вдосконалював:
“Trebate mornara na brod?”[1]
Засмаглий до чорноти старший рибалка у всьому білому, чомусь схожий на перевізника янголів небесним океаном, подивився на чужоземця пильно, суворо, прискіпливо, а потім несподівано широко посміхнувся і сказав, блиснувши золотим зубом:
“Zdravo, brate! Pridružite nam se!”[2]...
Примітки1
«Вам потрібні на корабель матроси?» (хорватська)
(обратно) 2«Вітаю, брате! Приєднуйся до нас!» (хорватська)
(обратно)Оглавление * * *