Комедії - Арістофан
Лісістрата
Чому ж того, на чому ми погодились,
Нам не скріпити клятвою нерушною?
Лампіто
То говори присягу, й ми повторимо.
Лісістрата
Гаразд.
(До служниці).
Чого ти задивилась, скіф'янко?
Цей щит зворотним боком догори постав
І гострий ніж подай.
Калоніка
Якою клятвою
Ти клястись хочеш, Лісістрато?
Лісістрата
Клястись як?
Щитом своїм, як клявся ще Есхіл колись,
Ягнят коловши.
Калоніка
Ні, не бойовим щитом
190 Нам треба, Лісістрато, присягать за мир!
Лісістрата
То чим же нам поклястись?
Мірріна
От би білого
Коня впіймати й вирізати нутрощі!
Лісістрата
Де ж білий кінь?
Калоніка
То що ж би нам надумати?
Лісістрата
Клянуся Зевсом, добре я пораджу вас:
Великий чорний келих ставте вгору дном
Та міх вина заколемо фасоського
І поклянемось випить без води увесь!
Лампіто
Оце так клятва! Що й казати, схвалюю!
Лісістрата
Ну, то несіть же з дому міх і келих!
(Приносить великий ківш і глиняний посуд з вином).
Калоніка
200 Оце так посуд, жіночки-голубоньки!
Його у руки взяти — й то приємно вже!
Лісістрата
Сюди його поставте й кабана кладіть!
Владичице Піфо, хай буде жертва ця,
Ця чаша дружби для жінок сприятлива!
(Наливає вино в келих).
Калоніка
На колір — справжня кров, — приємно лить її!
Лампіто
Приємно й пахне, от клянусь вам Кастором!
Лісістрата
То хай же перша присягну я, жіночки!
Калоніка
Ні, свідок Афродіта! Кинем жереб ми!
Лісістрата
Усі ківша торкніться! Лампіто, стань тут!
210 Хто-небудь з вас за мною хай повторює,
А ви усі цю клятву теж підтверджуйте.
«Клянусь — ні чоловіку, ні коханцеві…»
Калоніка
«Клянусь — ні чоловіку, ні коханцеві…»
Лісістрата
«Бажань не вдовольняти…» Говори ж бо, ну!
Калоніка
«Бажань не вдовольняти…» Леле-лелечко!
Коліна, Лісістрато, угинаються!
Лісістрата
«Як дівчина безвинна, в домі житиму…»
Калоніка
«Як дівчина безвинна, в домі житиму…»
Лісістрата
«В шафрановому платті, нарум'янена…»
Калоніка
220 «В шафрановому платті, нарум'янена…»
Лісістрата
«Щоб чоловік мій розпалився пристрастю…»
Калоніка
«Щоб чоловік мій розпалився пристрастю…»
Лісістрата
«Та добровільно мужеві не дамся я…»
Калоніка
«Та добровільно мужеві не дамся я…»
Лісістрата
«А як примусив би мене він силою…»
Калоніка
«А як примусив би мене він силою…»
Лісістрата
«Не ворухнусь і дамся тільки знехотя…»
Калоніка
«Не ворухнусь і дамся тільки знехотя…»
Лісістрата
«До стелі перських туфель не закину я…»
Калоніка
230 «До стелі перських туфель не закину я…»
Лісістрата
«І під скребло не стану я левицею…»
Калоніка
«1 під скребло не стану я левицею…»
Лісістрата
«Дотримуючи клятви, п'ю до краплі все…»
Калоніка
«Дотримуючи клятви, п'ю до краплі все…»
Лісістрата
«А зраджу — хай водою келих сповниться!»
Калоніка
«А зраджу — хай водою келих сповниться!»
Лісістрата
Всі поклялись зі мною?
Мірріна
Бачить бог — усі!
Лісістрата
Ось я приношу жертву.
(П'є).
Калоніка
Уділи й мені,
Щоб ми були й надалі щирі подруги.
П'ють з ковша всі по черзі. За стіною галас.
Лампіто
240 Що там за галас?
Лісістрата
Чи не говорила ж я!
Жінки заволоділи вже Акрополем
Богині. Швидше, Лампіто, до себе йди
І з вашими жінками все, як слід, владнай.
А тих, що тут, покинь нам у заложниці,
Ми ж увійдемо разом до Акрополя
І браму засувами загородимо.
Калоніка
Гадаєш, проти нас не позбігаються
Мужчини?
Лісістрата
А мені до того байдуже!
Ні сила, ні погрози їх, ні полум'я —
250 Ніщо в Акрополь брами не відчинить їм,
Аж поки так не зроблять, як ми скажемо.
Калоніка
Ніщо, Кіпріда — свідок! А як ні, хай звуть
Гидкими нас і до борні нездатними!
Всі жінки прямують за Лісістратою до Акрополя,
крім Лампіто, яка йде в інший бік.
ПАРОД
Двома групами входять дванадцять старих афінян з оберемками дров за плечима, в руках у них жаровні з палаючим вугіллям.
Стрімодор, провідця хору стариків
Веди, Дракете, кроком всіх! Хай умлівають плечі,
Важкі гілляки несучи зеленої маслини.
Перша половина хору стариків
ОДА І
Багато дивних є речей
В цім житті великім!
Хто сподівався, Стрімодор,
Отаке почути?
260 Жінки, що на свою біду
В домівках викохали ми,
Священну захопили статую,
Й, заволодівши всім Акрополем,
Позамикали брами
На засуви й запори.
Дракет, провідця першої
половини хору
То швидше на Акрополь, в бій!
Філургу, поспішаймо!
Гілля палаючим кінцем оточимо навколо
Всіх, що злочинну справу цю задумали й вчинили.
70 Одним ударом всіх поб'єм, Лікона жінку —
першу.
Друга половина хору стариків
АНТОДА І
Клянусь Деметрою, не дам
Глузувати з мене.
Бо й Клеомен, що перший став
Місто зневажати,
Пішов з ганьбою відціля,
Тамуючи лаконський гнів
І залишивши зброю всю мені,
В плащі подертому пішов ні з чим,
Брудний, небритий, спраглий,
280 Невмиваний шість років.
Філург, провідця другої
половини хору
Отак я подолав цього бентежливого мужа.
При брамі по сімнадцять в ряд щити його стояли.
А цей ненавидний богам, проклятий Евріпідом,
Занадто вже зухвалий рід — невже не подолаю?
Стоїть же й досі мій трофей
над всім Чотириграддям,
(Зупиняється перед пагорком, що веде до Акрополя).
Друга половина хору стариків
ОДА II
От і скінчив свою я путь —
Залишається зійти
На пагорок стрімчастий, до Акрополя.
Та як дотягнемо вантаж
290 Ми без в'ючного осла?
Від важкої деревини спина вже давно болить.
Нумо, треба поспішать
Та вогонь свій роздувать,
Щоб перед кінцем дороги він і зовсім не погас.
Ху-хуі
Ну, і диму ж, у-у-у!
Роздувають вогонь.
Друга половина хору стариків
АНТОДА II
Геракле владний, ну і дим!
Так із горщика і б'є!
300 Так очі й виїдає, мов скажений пес,
Та що ж, лемнійський це вогонь, —
От і вигадка уся!
Ні, ніщо очей гноїстих ще не роз'їдало так!
Поспішим до міста ми,
Щоб богині помогти.
Вже як не тепер, Лахете, то коли ж їй помагать?
Ху-ху! Ну і диму ж, у-у-у!
Провідця хору стариків
(підбігає до брами)
От і прокинувся вогонь, по волі Зевса
