Комедії - Арістофан
Хай всі побачать, що зі мною зроблено.
Лісістрата
Не любо, що тебе ми не оплакали?
Та постривай, на третій день ранесенько
Ми поминки тобі потрібні справимо!
Всі виходять.
ПАРАБАСА
Хор стариків
ОДА І
Нам не слід без діла спати — громадяни вільні ми.
Приготуймося, мужчини, до нелегкої борні.
Пахне тут більшим злом,
Гірших слід ждати справ,
640 Ніж здавалося раніш.
Гіппієву тиранію відчуваю ясно я,
Ой, боюсь, надійшли
Від лаконян сюди,
За намовою Клісфена, злоумисливі мужі
І жінок, богам огидних, встигли хитрістю підбить
Вкрасти нашу казну!
Чим же я без платні
Відтепер проживу?
Провідця стариків
ЕПІРРЕМА І
Жах який! Жінки безтямні мають вчити громадян,
650 Про щити і мідну зброю щось базікають вони,
Ще й беруться нас мирити із лаконськими людьми!
А їм вірити — що вовку, як роззявить пащу він.
Громадяни! Тиранії проти нас плететься сіть.
Та не дам тирану мною керувати — вбережусь.
Гострий меч під віттям мирта я носитиму весь час,
З зброєю на ринок вийду, наче Арістогітон.
Поруч з ним я гідний стати, —
бо презлющій бабі цій,
Що й богам вже остогидла, дати в зуби хочу я.
Зчиняється бійка.
Хор жінок
АНТОДА І
Отепер і мати дома не пізнає вже тебе.
660 Відкладім, бабуні милі, і своє одіння ми.
Вам тепер мовлю я,
Рать старих громадян,
В честь країни батьків,
Що у радості і щасті змалку виховала нас,
Літ семи я була —
Вже носила я шерсть,
В десять років я молола для владичиці зерно,
Вся в червоному, в Бравроні за ведмедицю була.
Ставши красним дівчам,
670 У коші над чолом
Грона смокв я несла.
Провідця жінок
АНТЕПІРРЕМА І
Як порадою державі можу я допомогти, —
Хоч я й жінкою родилась, не гордуйте мною ви.
Адже й я у спільну справу
вклад свій кращий принесла, —
Наче неба дар прекрасний, я синів вам оддаю.
Ви ж, старі і жалюгідні, що даєте місту ви?
Кажуть, ви перевели вже прадідів мідійський скарб,
А самі й податків навіть у скарбницю не внесли.
Ще дождемо, доведете до загибелі ви нас!
Ще ви смієте щось мимрить? Як зачепить хто мене,
Цим нестоптаним котурном так і дам у зуби я.
Знову бійка.
Хор стариків
ОДА II
Ну, хіба ж це не лихе насильство?
І щодалі їх зухвалість більшає, як видно.
Боронитися нам треба, поки ми в крижах міцні.
Скиньмо ж нашу одіж рабську, хай мужами від мужів
Пахне прямо — прикриватись годі фіговим листком!
Виступайте ж, вовконогі, —
Як в Ліпсідрій мчали ми,
Киньмось так і нині в бій!
690 Час-бо нам помолодіти, знову тіло окрилить
І стряхнути геть одряхлість
Із старих костей своїх.
Провідця стариків
ЕПІРРЕМА II
Якщо ми їм піддамося, як дамо лиш палець їм,
То руками і ногами в нас учепляться вони.
Кораблі вони збудують і в морський похід на нас
Попливуть, немов ефеська Артемісія колись.
А як ні — на конях прийдуть, —
хто опише коней цих,
Хто вправніший в гонах кінських,
як не вершниці-жінки,
Що із сідел не зсковзають! Амазонок пригадай,
700 Що мужів воюють кінно, як Мікон їх змалював.
Ех, найкраще б розложити тут їх покотом усіх
І загнати наші свердла в це трухляве колоддя!
Починається гра.
Хор жінок
АНТОДА II
Будеш злить — клянусь богами,
Вепра нашої відваги я спущу на тебе
І задам такого чосу, що гукатимеш сусід.
Скиньмо й ми, жінки, одіння, — хай запахне і від нас
Жінкою, що з люті й сказу ладна гризти і кусать.
Хто торкнуть мене посміє, —
Не вгризе ні часнику,
710 Ані чорних квасолин.
Скажеш слово ти лихеє, — вся я жовчю аж киплю!
І, мов жук в орла старого, в тебе кігтями вчеплюсь.
Провідця жінок
АНТЕПІРРЕМА II
Зовсім вас я не боюся! Таж зі мною Лампіто
Й благородна Ісменія, юна подруга із Фів.
В тебе ж сил не видно збройних.
Хоч сім раз ти їх скликай —
Не діждеш нікого, всім-бо ти сусідам остогид!
А як вчора в честь Гекати мала свято справить я
Й від сусідів запросити в товариство для дітей
720 Милу й лагідну дитину, — беотійського угра:
«Ні, не можна, — ви сказали, — так ухвалено всіма».
Та відвикнете ви скоро від усіх таких ухвал,
Тільки візьмемо за барки та скрутнемо в'язи вам.
Гра.
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
Лісістрата виходить з брами.
Провідця жінок
О провіднице наших постанов і дій,
Чому виходиш з дому ти засмучена?
Лісістрата
Від ваших дій і розуму жіночого
Я місця не находжу, все журюся я.
Провідця жінок
Що ти сказала, що?
Лісістрата
Ах, правду, правду лиш!
Провідця жінок
Що ж трапилось? Скажи одверто подругам!
730 Казати сором, а ще тяжче змовчати.
Провідця жінок
Та говори, нещастя не ховай від нас.
Лісістрата
Горять жінки жагою — ось вам коротко.
Провідця жінок
О Зевсе!
Лісістрата
Чого волаєш Зевса? Ах, що є, то є!
Я вже не знаю, як надалі стримувать
їх від мужчин, — тікають та ховаються.
Одну ледь відтягла я від проламини
В тім мурі, що хистить печеру Панову,
По линві інша спритно вже спускалася,
А та переметнулась; та — горобчиком
740 Перелетіть до Орсілоха зважилась, —
її за коси вчора ледь я втримала.
Щоб їм додому повернутись, приводів
Вони знаходять безліч. Ось іде одна.
Гей, ти, куди побігла?
З брами виходять кілька жінок.
Одна з жінок
Я додому йду.
Удома шерсть мілетську залишила я, —
Чи не поточить міль її?
Лісістрата
Яка там міль!
Іди назад!
Жінка
Вернуся миттю я, клянусь!
Лише на ліжку поваляю трошечки…
Лісістрата
Не поваляєш! І не підеш зовсім ти!
Жінка
750 То шерсть моя пропала?
Лісістрата
Так і треба їй.
Друга жінка
Ой лишенько, ой лихо! Льон нечесаний
Я залишила дома!
Лісістрата
От іще одна
Спішить додому — треба їй чесати льон.
Назад! Вертайсь!
Друга жінка
Клянуся Світлоносною, —
Я тільки трохи почешу й назад вернусь!
Лісістрата
Ні, не почешеш! Лиш одній почати дай, —
Тоді і кожній жінці теж захочеться.
