Комедії - Арістофан
АНТЕПІРРЕМА
Провідця другої половини хору
Гірша річ, коли з тобою проклятущий таксіарх.
На шоломі — три султани, а на плечах —
плащ-огонь.
«Плащ мій, — хвалиться хвалько той, — в Сардах
мочено в багрець»,
А коли запахне боєм, плащ огнистий зі страху
Він забарвлює на жовте, і червоно-жовтий весь
Утікає. Глянеш збоку — чи то півень, чи то кінь.
1180 Лиш султанами стрясає. Я ж стою ні в сих
ні в тих.
А коли такі вже дома, ну й даються узнаки!
Тих записують до війська, цих — виписують, і так
Без кінця, аж поки раптом: «Завтра на зорі —
в похід».
А харчів не закупили. Бо ж не знали ні про що.
Підбіжиш до Пандіона, глянеш — списки на стовпі,
Ось і ти в них. Плюнеш з горя і чвалаєш навмання.
Так-то з нас, селян, кепкують більше,
ніж із вас, міських,
Щитомети ці, огидні для людей і для богів.
Прийде час, дозволить доля — з ними
поквитаюсь я.
1190 Через них життя не мав я,
Тих, що левами є вдома, але лисами — в бою.
ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ
З дому виходить Трігєй зі слугами.
Трігей
Ого, о-о!
Ото гостей весільних понасходилось!
(До раба).
Зітри столи султаном. Хоч для того він
Тепер нам знадобиться. І неси мерщій
Всього побільше — пряників, і печива,
Дроздів, і заячини, і калачиків.
На весілля приходять коваль і гончар.
Коваль
А де Трігей?
Трігей
Ось тут я. Смажу рябчиків.
Коваль
О милий друже! Як ти ущасливив нас,
Добившись миру! За серпа недавно ще
1200 й півшеляга ні в кого я не випросив,
Тепер — п'ять драхм за штуку я вторговую.
(Киває на гончара).
А той три драхми у селян за глек бере.
Тобі ж ми безкоштовно подаруємо
Чи глек, чи серп найкращий — вибирай собі.
Ми добре заробили і з подякою
Тобі дари весільні ці складаємо.
Трігей
Гаразд. Отут поставте біля мене все
Й до столу поспішайте. Онде бачите
Зброяр, мов хмара, суне, злий, насуплений.
Коваль і гончар виходять.
З'являються торговці зброєю.
Зброяр
1210 Це ти, Трігею, зруйнував ущент мене!
Трігей
Ти що, небоже, очманів од панцирів?
Зброяр
І ремесла, й прожитку ми позбавлені —
І я, і списник — через тебе, клятого.
Трігей
По чому пара китиць?
Зброяр
Ну, а сам за них
Ти скільки дав би?
Трігей
Скільки? Щось і соромно,
Але робота добра… Так і буде вже —
Три мірки смокв одсиплю — дай дві китиці,
Бо й так не маю дома добрих віників.
Зброяр
Ну що ж, іди по смокви. Краще все-таки
1220 Що-небудь, ніж нічого. Я погоджуюсь.
Трігей
(пильніше оглядає султани)
Ану вшивайся з ними! Геть, негіднику!
Та з них волосся лізе! За непотріб цей
Я ні одної смокви не віддам тобі.
Зброяр
А ось мій панцир бездоганно кований.
Що з ним робити? Десять мін він коштує.
Трігей
На панцирі вже збитків ти не матимеш.
Ану, подай. Не стану й торгуватися.
Нічний горщок добрячий з нього зладжу я.
Зброяр
Не смій із мого краму насміхатися!
Трігей
1230 Підставлю три цеглини — будеш заздрити.
Зброяр
А як же підітрешся, дурню? Думав ти?
Трігей
Ось так просуну руки через отвори.
Зброяр
Обидві?
Трігeй
Звісно. Щоби не пійматися,
Як отвір корабельний затикатиму.
Зброяр
І так стомінний панцир осквернятимеш?
Трігeй
А як же? Зад мій, бовдуре, по-твоєму,
І сотні мін не вартий? Помиляєшся.
Зброяр
То йди по гроші.
Трігей
(сідаючи на панцир)
Почекай… А хай тобі!
Ну й прищемило зад мій! Не куплю тепер.
Зброяр
1240 А як сурму цю збути? Я ж купив її
За шість десятків драхм на свою голову!
Трігей
(оглядаючи сурму)
Свинцю налий у лійку, потім паличку
Приправ до неї зверху — от і матимеш
Готовий коттаб.
Зброяр
Ти і далі жартами
Мене збуваєш.
Трігей
Або ще пораджу я:
Раніш, як ми казали, ти свинцю залий,
Потому — шальки прив'яжи шнурочками.
Тоді вже сміло можеш на вазі такій
Своїй прислузі смокви в полі важити.
Зброяр
1250 Злощасна доле! Ох, яка руйнація!
Колись на ці шоломи видав міну я.
Тепер морока з ними: хто відкупить їх?
Трігей
В Єгипті, може, хтось блювотні засоби
У них мішав би. Ось туди й подайтеся.
Зброяр
Біда, шоломоробе! Ще й яка біда!
Трігей
Для тебе — так. Для нього ж — тільки півбіди.
Зброяр
Кому ж потрібний нині той шолом його?
Трігей
А хай доробить вуха. На товар такий
Тепер великий попит — не застоїться.
Зброяр
1260 Гей, списнику, ходімо!
Трігей
Почекай-но ти!
Ось ті списи у нього я куплю-таки.
Списник
А що даси?
Трігей
За сотню цілу драхму дам,
Лиш розпиляй їх навпіл на кілки мені.
Зброяр
Ходім, небоже! Бачу, нас на глум беруть.
ЕПІСОДІЙ ШОСТИЙ
З дому виходять два хлопчики.
Трігей
А ось гостей синочки з дому вибігли.
Паркан поллють і, певно, повторятимуть
Пісні, з якими нині кожен виступить.
Гей, ти, малий, признайся, чим потішиш нас?
Підходь, не бійся. Спершу я послухаю.
Перший хлопець
(співає)
1270 «Пісню про воїнів збройних послухайте…»
Трігей
Стій, зупинися!
«Воїни збройні» — сказав ти? І то,
коли мир вже панує?
Слухай, ти що, очманів? Тобі клепки
бракує, шмаркачу?
Перший хлопець
(продовжує)
«Лиш підійшли вони близько і перші ряди
їх зітнулись,
Тут же і бій розпочався, опуклі щити задзвеніли».
Трігей
Що за щити? Ти не смій мені більше
про них заїкнутись!
Перший хлопець
«Потім почулися зойки мужів і крик переможний».
Трігей
«Зойки?» Клянусь Діонісом, ти зойкнеш і сам,
якщо й далі
Будеш про зойки мужів і щити гостроверхі
співати!
Перший хлопець
Ну, а про що заспівати? Скажи, що душі
твоїй миле?
Трігей
1280 Хоч би таке: «А тоді вони м'ясо биків
розділили».
Можеш і те: «До обіду їм подано страви
розкішні».
Перший хлопець
«М'ясо биків розділили тоді і змилених коней
Повипрягали. Війною вони наситились досхочу».
Трігей
Добре зробили: «До їжі взялись, наситившись
війною».
Ось і співай лиш про
