Комедії - Арістофан
Трігей
Підсмажимо ще краще.
Гієрокл
Не старайся так.
Воно ж готове.
Трігей
Не повчай, не просимо.
(До раба).
Відріж.
Гієрокл
Стола не бачу.
Трігей
(до раба)
За вином сходи.
Гієрокл
1060 Язик окремо ріжуть.
Трігей
Пам'ятаємо.
(До Гієрокла).
Ти знаєш, чим займися?
Гієрокл
Чим?
Трігей
Мовчанкою.
Ні пари з уст! Богині Миру молимось.
Гієрокл
Смертні, ви в дурні пошились!
Трігей
Накаркуй на себе, триклятий.
Гієрокл
Ви збожеволіли всі, проти волі богів
помирившись,
Люди, зі стадом здичавілих мавп, які
світять очима.
Трігей
Ха-ха-ха-ха!
Гієрокл
Ти чого?
Трігей
Мені смішно з тих мавп банькуватих.
Гієрокл
Дурні ви, дурні безмозкі! Знайшли,
кому вірить на слово —
1070 Лисам, підступним думками й душею.
Трігeй
Коли б то язик твій
Так зашкварчав на вогні, пустомеле,
як той, що ми смажим!
Гієрокл
Тож якщо Німфи святі не здурили Бакіда,
а смертних
Той же Бакід не здурив, а Бакіда —
знов-таки Німфи…
Трігей
Хай тобі грець! Ти вже вуха мені
тим Бакідом протуркав!
Гієрокл
Таж не роковано нам увільнити
богиню з кайданів.
Поки ще, перше ніж…
Трігей
(до раба)
Сіллю ще трохи
посип цю печеню.
Гієрокл
Навіть блаженним богам не угодно
тепер припиняти
Війни-усобиці, поки ще вовк
не побрався з вівцею.
Трігей
Де це ти бачив, паскудо, щоб вовк
та з вівцею побрався?
Гієрокл
1080 Поки тарган, утікаючи, сморід нестерпний
пускає,
Поки кваплива щиглиха виводить незрячих
щигляток,
Доти й не думайте навіть про мир чи якесь
перемир'я.
Трігей
Значить, по-твоєму, нам без кінця
воювати, чи, може,
Кинути жереб, кому з нас прийняти
найбільші терпіння?
Ми ж, помирившись, могли б управляти
Елладою разом.
Гієрокл
Ні, не доб'єшся повік, щоби рак
та поповз тобі прямо,
Трігей
Ні, в Пританеї повік не засядеш
уже до обіду.
Знай, що тобі відтепер уже нічого
буде робити.
Гієрокл
Як не старайсь, а їжак із колючого
ніжним не стане.
Трігей
1090 Ну а ти сам іще довго морочити
будеш афінян?
Гієрокл
Згідно з яким пророцтвом те м'ясо
ви смажите в жертву?
Трігей
Ось воно, складене мудрим Гомером,
прекрасне пророцтво:
«Хмару зловіщу війни розігнавши,
вони до богині
Миру припали і їй посвятили
належную жертву.
Стегна спалили і нутрощі всі
розділили між себе.
Потім вино узливали, а я за вождя
послужив їм.
Лиш віщунові ніхто не подав
злотосяйної чаші».
Гієрокл
Що мені, дурні, до того? Сівілла
не так віщувала.
Трігей
Ось що сказав ще Гомер справедливо,
Зевсом клянуся:
1100 «Звіром, вигнанцем безродним і проклятим
той нехай буде,
Хто міжусобицям радий і розбратам
кровопролитним».
Гієрокл
Будь насторожі, а то ще шуліка,
тебе обдуривши,
Викраде м'ясо.
Трігей
(до раба)
А й справді пильнуй,
бо страшна небезпека
Після такого пророцтва на нутрощі
наші чигає.
В чаші вино наливай і подай мені
дещо з печені.
Гієрокл
Ну, як пішло вже на те, то і я
розпущу свого паса.
Трігей
Час узливання, час узливання.
Гієрокл
(рабові)
Ось і мій келих. Налий.
І печені подай на закуску.
Трігей
Знай же — не бути тому, що блаженним
богам не угодне,
1110 Нам до вина треба братись тепер,
а тобі — ушиватись.
(Урочисто).
Хай же ніхто нас повік не розлучить
з богинею Миру!
Гієрокл
Дай язика мені!
Трігей
Краще тікай зі своїм, поки цілий!
Раб
Я узливаю.
Трігей
Бери ось цей кусень собі, тільки швидше!
Гієрокл
Так і ніхто не подасть мені нині хоч кусня печені?
Трігей
Раді б — не можемо, поки ще вовк
Не побрався з вівцею.
Гієрокл
Ось на коліна я став.
Трігей
Надаремно благаєш, небоже.
(До глядачів).
Гей, глядачі! До столу щиро просимо.
Гієрокл
А я?
Трігей
Ти їж Сівіллу на здоров'ячко.
Гієрокл
Клянусь Землею, вам мене не спекатись.
1120 Урву й для себе дещо з кухні спільної.
(Хапає м 'ясо, Трігей відбирає і б'є його).
Трігей
Лупіть Бакіда!
Гієрокл
(до глядачів)
Вас покличу свідками.
Трігей
І я. Бо ти — базіка ненажерливий.
(До раба).
Гони плутягу в шию! Києм, палкою!
Раб
Ти бий, я — шкуру обдеру з негідника,
Що нею так проворно він закутався.
Трігей
(до Гієрокла)
Ану, зі шкури! Чув чи ні, святеннику!
Ти бач — орейський ворон набундючений!
Ану, назад в Елімній! Ну, вивітрюйся!
Трігей з рабом переслідують, б'ють Гієрокла і покидають орхестру.
МАЛА ПАРАБАСА
ОДА
Перша половина хору
Я сміюсь, веселюсь!
1130 Геть шоломи, геть мішки
з сиром та цибулею!
Не любив я зроду війн.
Інша річ — при вогні
день при дні з друзями
Попивать за столом
Та й полін до вогню,
Літом іще рубаних,
раз у раз докидать.
І горішки, і каштани
На вуглинках припікати
І служницю обнімать,
Поки жінка миється.
ЕПІРРЕМА
Провідця першої половини хору
Ось вона, пора блаженна: вже закінчено сівбу,
За вікном — Сіріє мжичка. Знехотя пита сусід:
«Як гадаєш, Комархіде, що робитимем тепер?»
«Як на мене, — треба пити: засльотилось, дощ іде.
Жінко, чуєш? Нам квасолі миски зо три підсуши.
Борошна підсип до неї. Про маслини не забудь.
Сіра хай Манеса кликне — адже нині не пора
Виноградник обробляти, підрізать лозу витку,
Не пора і підгортати: бач, розкисла вже земля.
Принесіть іще від мене пару зябликів, дрозда
1150 І підливу, і чотири ніжки заячі, якщо
Кицька ввечері учора їх собі не потягла,
Щось вона вже надто довго, клята, поралася там.
Нам подай три ніжки, хлопче, а четверту — батькові.
В Есхінада гілку мирту попроси, лише рясну.
Заразом і Харінада,
Друга нашого гукни.
Хай і він хильне між нами
В час, коли сприяє небо
Нашим нивам і садам».
АНТОДА
Друга половина хору
1160 Кожен раз навесні,
Лиш цикади залящать,
О, як любо йти мені
Крізь ряди лемнійських лоз!
Все дивлюсь — чи, бува,
Виноград-первісток
Не дозрів. Бачу, там
Стигне вже смокви плід,
Прийде час — обірву.
Смачно їм, і між тим
1170 «Весно мила!» — промовляю.
Клин товчу, напій мішаю.
І за літо я стаю
Кругловидим, повним сил.
