Комедії - Арістофан
й наїдались.
Перший хлопець
«Добре поївши й попивши…»
Трігей
Пісень заспівали, напевно?
Перший хлопець
«Рушили знов на твердині завзято
з пронизливим криком».
Трігей
Пропадь, плюгавий хлопче, з тими війнами!
Одне й те саме плещеш. Чий же будеш ти?
Перший хлопець
1290 Хто, я?
Трігей
Та ти ж, а хто ще?
Перший хлопець
Я син Ламаха.
Трігей
Ось воно що!
Як же я зразу в тобі не впізнав горезвісної вдачі
Страхо-ламахо-ломако-шоломно-проломного роду!
Іди собі! Підспівуй в ногу списникам!
А де син Клеоніма? Заспівай-но щось.
Для проби. Хоч і знаю, що про війни ти, —
Якщо пішов у тата, — не співатимеш.
Другий хлопець
(співає)
«Гордо саієць якийсь приміряє мій щит
бездоганний,
В битві мені довелось кинуть його у кущі».
Трігей
1300 Хлопче, скажи-но мені, ти, бува,
не про батька співаєш?
Другий хлопець
(продовжує)
«Душу зате врятував я…»
Трігей
Навіки свій рід осоромив.
Заходьмо в хату. Далебі, ця пісенька
Про щит тобі назавжди в пам'ять врізалась.
Ти щодо цього, бачу, — батько вилитий.
ЕКСОД
Трігей
(до хору)
А вас, що сіли за столи, нехай одне турбує:
Жувати, хрумати усе на совість, не на жарти.
Ану, скоріш пускайте в рух
Обидві щелепи, ану! На те й у вашім роті
1310 Біліють зуби-гостряки, щоб ними гризти, м'яти.
Корифей
Довір уже цю справу нам. Спасибі за пораду.
Ану, хто голоду зазнав, — на заячину кинься!;
Не кожен день таке бува,
Щоб під ногами пироги отак собі валялись.
Тож уминайте, дорогі, щоб потім не жаліти!
Трігей
Друзі, тепер нам замовкнути треба: пора
наречену виводити з дому;
І смолоскипи весільні нести, закликати
усіх і гуртом веселитись.
Потім на поле ми вийдемо всі зі знаряддям
селянським своїм, та спочатку,
Гей, потанцюймо на славу, попиймо,
Гіпербола геть у три шиї прогнавши!
(Танцюють.)
1320 Помолімся ж усі, нехай з ласки богів
Розквітає Еллада у щасті й добрі,
Хай добірний ячмінь заколоситься в нас,
Хай не бракне вина, хай нам смокви дають
Соковиті плоди.
Нехай славних дітей нам народять жінки,
Хай усе те добро, що з війною пішло,
Нам повернеться знов, але більше стократ.
Хай ніколи вже меч не заблисне!
З дому рушає весільний похід з нареченою Достачею.
Трігей зустрічає її.
Трігей
Майнемо на поле, жінко!
1330 Отам уже ми поспимо
Уволю з тобою!
Гімен-Гіменей, о!
(Обнімає Достачу).
Корифей
Досяг справедливо ти
Блаженства найвищого.
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
Що зробимо з нею?
Хор
Що зробимо з нею?
Трігей
Наситимось нею!
Хор
1340 Наситимось нею!
Корифей
Ану жениха беріть
На плечі — і кроком руш!
До виходу, друзі!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
Щасливо живіть собі,
Не знайте турбот війни,
А смокви зривайте!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
1350 Гімен-Гіменей, о!
Корифей
Добрячий сучок його,
М'яка її смоква!
Трігей
То їжте ви, їжте всі,
Вином напивайтеся!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
(до глядачів)
Ну щастя-здоров'я вам!
А хто хоче ласощів —
До нас прилучайся!
Весільний похід покидає сцену.
ЛІСІСТРАТА
ДІЙОВІ ОСОБИ
Лісістрата, Калоніка, Мірріна — афінянки.
Лампіто, спартанка.
Хор стариків.
Стрімодор, Дракет, Філург — їх провідці.
Хор жінок.
Стратілліда, їх провідця.
Афінський радник.
Кілька жінок.
Кінесій, чоловік Мірріни.
Слуга і дитина Кінесія.
Спартанський вісник.
Спартанські й афінські посли.
Скіфи, вартові.
Афіняни.
Дія відбувається перед афінським Акрополем у дні Пелопоннеської війни.
ПРОЛОГ
Сцена являє собою афінський Акрополь.
На площадку перед ним виходить Лісістрата.
Лісістрата
Коли на Коліаду й Вакханалії
А чи на свято Пана їх покликати, —
Не розминутися тоді з тимпанами.
А нині жінки ще немає жодної,
Окрім сусідки, що надходить першою.
Входить Калоніка, стара афінянка.
Вітаю Калоніку!
Калоніка
Й Лісістрату теж.
Що трапилось? Чого ти, дочко, хмуришся?
Тобі не личить брови гнути луками.
Лісістрата
Що ж, Калоніко, як палаю серцем я,
10 Жіночим нашим горем все печалюся, —
Вважають-бо занадто нас лукавими
Чоловіки.
Калоніка
Так, далебі, і є воно.
Лісістрата
Коли ж сюди зібратись їм наказано,
Щоб про важливі справи нам порадитись,
То сплять і не приходять.
Калоніка
Прийдуть, подруго!
Адже нелегко з дому жінці вибратись.
Одна — ще чоловіком заклопотана,
Гукає та рабиню, та — з дитиною
Не впоралась, а та — з пранням чи сніданням.
Лісістрата
20 Але ж і інші, важливіші є у них
Турботи.
Калоніка
Що ж це, Лісістрато, любонько?
Для чого нині нас, жінок, скликаєш ти?
Яка там справа?
Лісістрата
Та велика.
Калоніка
Й груба теж?
Лісістрата
Зевс свідок, груба!
Калоніка
Як же не зібратись нам!
Лісістрата
Не в тому річ. А то б швиденько збіглися!
Та незвичайну справу я замислила,
Без сну всі ночі я над нею думала.
Калоніка
І річ тонку напевне ти надумала?
Лісістрата
Таку тонку, що для Еллади цілої
30 Єдиний порятунок у жінках лише.
Калоніка
В жінках? Не так багато вже й бракує нам!
Лісістрата
Від нас залежить доля міста нашого,
А ні — пропасти всім пелопоннесянам!
Калоніка
Оце найкраще, далебі! Пропасти всім!
Лісістрата
І беотійці мають всі загинути.
Калоніка
Не зразу всі, — облиш хоча б угрів для нас!
Лісістрата
Щодо афінян, то не говоритиму
Про них нічого — й так все зрозумієш ти.
Коли усе жіноцтво об'єднається, —
40 Всі беотіянки, пелопоннесянки
І ми, — Елладу разом ми врятуємо.
Калоніка
Що ж можем ми, жінки, зробить розумного
І славного, ми, чепурненько прибрані,
У жовтожарих платтях, нарум'янені,
В хітонах кіммерійських і сандаліях?
Лісістрата
Від них-то порятунку сподіваюсь я —
Від черевичків, хусточок шафранових,
Духів, рум'ян і платтячка прозорого.
Калоніка
Та як же це?
Лісістрата
А так, що із мужів ніхто
50 Не візьме списа вже один на одного.
Калоніка
Шафраном плаття, далебі, я викрашу.
Лісістрата
Мечів не візьмуть…
Калоніка
В кіммерійський стрій вдягнусй
Лісістрата
Ані клинків.
Калоніка
Куплю собі сандалії!
Лісістрата
Хіба ж не слід було жінкам посходитись?
