Пірат - Гарольд Роббінс

— Ви довідувалися, як там справи на ранчо «Дель Соль»? — спитав Бейдр.

Керрідж ствердно кивнув.

— Все готове. Ми найняли для вас приватний будинок біля основного будинку, з краєвидом на поле для гри в гольф. А місця для всіх банкірів зарезервовані в самому клубі. Вечеря, з коктейлями на початку, буде в окремому залі. Це дасть нам усім змогу познайомитися один з одним.

— Хто-небудь відмовився?

— Ні. Там будуть усі. Вони цікавляться вами в такій же мірі, як і ви ними.

Бейдр засміявся.

— Цікаво, що б вони подумали, якби я з'явився в національному вбранні?

Керрідж засміявся і собі.

— Вони, мабуть, понакладали б у штани. Подейкують, що вони підозрюють, буцімто ви — звичайнісінький дикун. Туди з'їдеться дуже снобістське зборище. Стопроцентні американці. Немає ні євреїв, ні католиків, ні іноземців.

— Тоді Джордана їм сподобається,— сказав Бейдр.

Це була правда. За походженням та вихованням вона була справжня каліфорнійка, тож вони не мали підстав вважати себе стопроцентнішими за неї.

— Інакше й бути не може,— підтакнув Керрідж.

— І все ж це буде не просто. Я помітив, що вони ставляться до нового почину без особливого ентузіазму, до того ж відколи банк перейшов у наші руки, декілька солідних вкладників перевели свої рахунки в інші банки.

— Згідно з їхніми звітами вони перекладають за це вину на банки в Лос-Анджелесі, які перебувають під контролем євреїв.

— Це надто примітивне пояснення, воно мене не задовольняє. Я завжди ставлюся з підозрою до того, що вони говорять і гадають, що те я маю сприйняти на віру. Вони спартачили пропозицію, викладену на ранчо «Стар», і дали можливість японцям підвищити ставки.

— Вони твердять, що японці працюють через банки Лос-Анджелеса.

— Це дурне. Тоді вони були ще тільки на першій сходинці. Нам треба було облаштувати все ще до того, як в ЛА почули про таку ситуацію. Тепер треба вимощувати шлях до Токіо й назад.

Вони наблизилися до бунгало. Керрідж відчинив двері, і вони зайшли всередину. Після спеки білого каліфорнійського сонця в прохолодній, напівтемній кімнаті з кондиціонером вони відчули полегкість.

Вінсент звівся на ноги. На коктейльному столику перед ним стояла незмінна склянка віскі.

— Радий знову бачити вас, Бейдре.

— З вами завжди приємно зустрічатися, мій друже,— вони потисли один одному руки. Бейдр обійшов навкруг маленького столика і сів на канапу. — Як ідуть справи зі сценарієм?

— Власне в цій справі я й хотів з вами зустрітися. Спочатку я гадав, що це буде неважко. Розумієте? Коли я знімав стрічки про Мойсея та Ісуса, у мене завжди були в запасі чудеса, якими можна було подіяти на уяву глядачів: коли розступилося перед ізраїльтянами Червоне море, Воскресіння. А тут — зовсім інше. Вашого Пророка не супроводжували ніякі чудеса. Він був просто людина.

Бейдр засміявся.

— Це правда. Просто людина. Як і будь-хто з-поміж нас. Не більше і не менше. Це вас розчаровує?

— З точки зору кінематографії, так,— відповів Вінсент.

— Мені здається, що це повинно зробити ідею Пророка навіть ще переконливішою і драматичнішою. Що, власне, будь-який чоловік має донести одкровення Аллаха до своїх співвітчизників. А його переслідування арабами-язичниками, кпини євреїв та християн, а його вигнання та втеча до Медіни? А його намагання повернутися в Мекку? Немає сумніву, що драматичних подій тут вистачить на декілька стрічок.

— Можливо, це так для мусульманського світу. Та мене, в значній мірі, беруть сумніви, що західному світові пристане до смаку бути в ролі лиходіїв. І чи не ви говорили, що ця стрічка має обійти весь світ, правда ж?

— Так.

— От у чому заковика,— відповів Вінсент. Він узяв склянку з віскі і осушив її. — Ми мусимо розібратися з цим ще до того, як почнемо писати сценарій.

Бейдр мовчав. Правда Корану є очевидна — то чому ж тоді завжди виникає оця проблема? Віруючі не хочуть навіть слухати. Коли б хоч раз вони осягнули розумом і серцем послання Пророка, вони б просвітилися. Він замислено подивився на режисера.

— Наскільки я пригадую вашу постановку стрічки про Христа, його розп'яли римляни, а не євреї, чи не так?

Вінсент кивнув.

— Це не суперечить фактам? — спитав Бейдр. — У дійсності, чи не самі євреї осудили Ісуса на хресні муки?

— Існують різні думки,— сказав Вінсент. — Бо Христос сам був єврей і зрадив його один із його власних апостолів — Юда, який теж був єврей. І тому, що його ненавиділи рабини ортодоксальних храмів, бо боялися за свою владу та авторитет, чимало вірять у те, що євреї змусили римлян його розп'ясти.

— Лиходіями у фільмі виступали римляни-язичники, хіба ні?

— Так.

— Тоді у нас є відповідь,— сказав Бейдр. — Ми створимо нашу стрічку на основі конфлікту Пророка з Кураішом, що призвело до його втечі в Медіну. В дійсності війни Пророка велися не з євреями, які уже сприйняли принцип єдинобожжя, а з трьома великими арабськими племенами, які поклонялися багатьом богам. Власне вигнали його з Мекки вони, а не євреї.

Вінсент поглянув на нього з подивом.

— Пам'ятаю, що я читав таке, та я ніколи не думав про це в такому світлі. Я вважав, що араби були за нього завжди.

— Тільки не на початку,— сказав Бейдр. — Плем'я Кураіша складалося