Пірат - Гарольд Роббінс

— Не розумію,— сказав молодик. — Ми ладні збудувати вам десять танкерів по запропонованій вами ж ціні. Все, що ми просимо,— це проводити фінансові операції через наші банки.

— Здається мені, ви не зрозуміли,— спокійно сказав Бейдр. — Ви говорите про продаж, а я зацікавлений у створенні цілого консорціуму. Я не бачу сенсу в конкуренції один з одним у купівлі певного майна. Все, чого ми цим можемо досягти,— нагвинтити ціну, яку врешті-решт самі ж будемо платити. Як приклад, розглянемо угоду «Ранчо «Дель Соль». Його щойно купила одна із ваших груп.

— То була інша група, не наша,— швидко сказав молодий чоловік. — Та я не мав уявлення, що ви в цьому зацікавлені.

— Я не був,— сказав Бейдр. — Та в тій галузі можлива інша велика розробка, в якій зацікавлені ми і ваша група також. Кінцевим результатом є те, що початкова ціна підскочила вдвічі і все, що кожен з нас буде отримувати, вже втрачене ще до того, як ми розпочали проект.

— Ви ведете перетрактації через ваш банк в Ла Гойя? — спитав молодик.

Він повернувся до Хоккайдо і швидко заговорив по-японському. Хоккайдо уважно слухав, киваючи, а потім відповів. Молодик звернувся до Бейдра:

— Містер Хоккайдо висловлює свій жаль з приводу того, що ми опинилися в стані конкуренції стосовно того майна, та він додає, що перетрактації розпочалися ще до того, як ми сконтактувалися один з одним.

— Мені теж жаль. От тому-то я й прийшов до вас, щоб відновити дружні стосунки. Жодному з нас не потрібні гроші другого. Кожен з нас має своїх більше ніж достатньо. Але якщо ми будемо співпрацювати, то зможемо принести користь один одному в інших справах. Ось чому я говорив про будівництво для нас танкерів.

— Та навіть у цьому ви створюєте труднощі,— сказав молодик. — Ми збудуємо ті десять танкерів, які ви просите, та де ми зможемо знайти десять танкерів, щоб поставити їх вам відразу? На ринку немає жодного.

— Я знаю, але ж у вашому торговому флоті їх більше сотні. Для вас було б зовсім нескладно перевести їх нашій компанії, в якій кожен з нас став би власником п'ятдесяти відсотків. Таким чином ви не втрачаєте з них зиску.

— Ми втрачаємо п'ятдесят відсотків,— сказав молодий японець. — І ми не бачимо, як ми можемо відшкодувати їх.

— П'ятдесят відсотків прибутку від додаткових танкерів, які ви будуєте, перекриють їх з лихвою,— сказав Бейдр.— А до п'ятдесяти відсотків зарубіжних інвестицій, які я даю, ваш уряд поставиться сприятливо.

— Клопотів зі схваленням наших зарубіжних вкладів у нас не було,— сказав молодий японець.

— Умови в світі міняються,— спокійно мовив Бейдр. — Спад у західному світі може змінити ваш сприятливий баланс виплат.

— Нічого подібного на виднокрузі в даний час не видко,— сказав молодик.

— Хто знає. Зміни в світовому постачанні енергоносіїв може привести його технократію до різкої зупинки. Тоді перед вами постануть дві проблеми. Брак замовників — раз; неспроможність підтримувати інтенсивність власного виробництва — два.

І знову молодик звернувся до Хоккайдо. Слухаючи, старший чоловік повільно кивав. По тому він повернувся до Бейдра і заговорив по-англійському:

— Якщо ми пристанемо на вашу пропозицію, чи будете ви використовувати танкери для поставок нафти до Японії?

Бейдр кивнув.

— Виключно?

Бейдр кивнув знову.

— Яку кількість нафти ви можете гарантувати? — спитав Хоккайдо.

— Це буде цілком залежати від того, скільки дозволить мені мій уряд. Я гадаю, що за сприятливих умов можливо досягти задовільної угоди.

— Чи зможете ви забезпечити статус нації найбільшого сприяння?

— Я в змозі це зробити.

Хоккайдо якусь мить мовчав. А потім він сказав чітко і ясно:

— Виходячи зі сказаного вами, пане Аль Фей, резюмую: ми даємо вам зараз п'ять кораблів за півціни і будуємо для вас ще п'ять на наші власні кошти, тоді у вас буде можливість використовувати ці кораблі для того, щоб поставляти в нашу країну нафту, яку ми у вас купуємо.

Бейдр мовчав. Його лице було байдужим.

Раптом японець посміхнувся.

— Тепер я знаю, чого вас кличуть Піратом, хоча насправді ви — самурай. Та все ж я маю обговорити цю справу з моїми партнерами в Японії.

— Звичайно.

— Ви зможете прибути до Токіо, якщо у нас буде бажання продовжувати справу?

— Так.

Японець звівся на ноги. Підвівся і Бейдр. Пан Хоккайдо вклонився і подав йому руку.

— Дякую за дуже приємний та змістовний обід, містере Аль Фей.

Бейдр потис йому руку.

— Дякую за те, що знайшли час, а також за терпіння.

Коли японці відійшли, Керрідж жестом попросив принести чек.

— Я не знаю, на що вони скаржаться,— сказав він, сміючись. — За обід платимо ми. — Він підписав чек і додав: — Майкл Вінсент чекає на вас у бунгало.

— Гаразд,— сказав Бейдр і спитав: — О котрій годині прибуває літак Джордани?

— Час прильоту за розкладом — чотири години,— відповів Дік. — Я довідувався якраз перед обідом. Запізнення хвилин на п'ятнадцять. Ми маємо виїхати з готелю не пізніше трьох тридцяти.

Вони зайшли в темне приміщення з басейном для гри в водне поло і вийшли на сонячне світло, прямуючи доріжкою, що вела до їхнього