Пірат - Гарольд Роббінс

— Так,— сказав він. — Минулу ніч я провів з ним.

Хвилю вона мовчала.

— То Жак...

Він кивнув.

— Йому краще було б народитися дівчиною.

— А ти?

— Мені подобається трахатися,— сказав він. — Мені все до лампочки, коли є дірка, в яку можна встромити.

— Ти знаєш чоловіка, який розмовляв з Жаком?

— До того я ніколи його не бачив. Він — темноволосий, розмовляє по-французькому з арабським акцентом. Я чув, як він сказав, що Жак цієї ночі має щось зробити, бо ти від'їжджаєш завтра до Каліфорнії і що Жакові не треба ні про що турбуватися, бо той чоловік уже потурбувався про те, щоб «Сан Марко» не зміг відвезти тебе назад до Канн.

Раптом у її голові все склалося докупи. Єдиний, хто знав, що вона завтра від'їжджає, був Юсеф. За наказом Бейдра він прибув з Парижа, щоб приготувати все для її від'їзду.

Від когось вона чула, що між Юсефом та княжною Марою колись був якийсь зв'язок. А Жака їй підставила Мара. Єдине, чого вона не розуміла, це який можливий зиск може з цього мати Юсеф. Опріч — опріч того, що він хотів цим вбити клин між нею та Бейдром.

Її охопило незвичне для неї почуття страху. Юсеф завжди недолюблював її, та чи могло це стати достатньою причиною для такої інтриги? Вона губилася в здогадах. Все, що вона знала напевно, це те, що цієї ночі їй конче треба добратися до вілли.

Та в цьому й була заковика. В Сан-Тропезі таксі після півночі не ходили. А свого водія Гая вона відпустила на ніч, тож викликати його вона не могла.

Вона глянула на Жерара.

— В тебе є машина?

— Ні.

— От лиха година! — на її обличчі з'явився стурбований вираз.

— У мене є моцик,— сказав він. — Якщо ти згодна їхати на задньому сидінні, я тебе відвезу.

— Ти — чудо,— раптом усміхнувшись, мовила вона і в нестримнім пориві полегкості міцно обняла його і поцілувала в щоку. — Це буде так здорово.

Він опустив її руки, несподівано збентежений.

— Не будь такою самовпевненою, пані. Побачимо, чи ти будеш так думати, після того як я тебе довезу туди.

Минуло вже майже дві години, як вони вилетіли з Парижа. Обслуга на літаку була заклопотана приготуванням сніданку. Джордана озирнулася на Юсефа.

— Я б хотіла трохи поспати.

Юсеф відстебнув ремені безпеки і звівся на ноги.

— Я звелю негайно приготувати вам місце,— він поглянув на Діану, секретарку Джордани. Вона куняла під вікном, на сусідньому сидінні. Перед нею на таці стояв недопитий напій.

Він пройшов до головного стюарда, що стояв біля камбузу.

— Мадам Аль Фей хоче відпочити.

— Але ж ми ось-ось будемо подавати dejeuner[31],— запротестував стюард.

— Вона не голодна.

— Слухаюсь, мсьє,— поспіхом мовив стюард, відійшов від камбузу і пройшов через зашторену перегородку, яка відокремлювала перший клас від економічного.

Юсеф повернувся і глянув на Джордану. Її очі були повністю прикриті великими темними окулярами, та на її обличчі не було жодної тіні, яка б вказувала на те, що попередню ніч вона не спала. Вона проглядала часопис «Ер Франс», попиваючи із склянки біле вино.

Він стримав позіх. Почувався геть виснаженим. Він не спав від четвертої ранку, відколи Жак зателефонував йому з Сан-Тропеза і доповів, що вона зникла.

«Сан Марко» все ще стояв у порту. А в містечку не було ніде і сліду її. Юсеф поклав слухавку, розлютований.

Йому нічого не лишалося робити, як тільки чекати до ранку, щоб добратися до вілли та відвезти її до аеропорту. Знову заснути він уже не міг. Всі гроші, які він віддав Жаку, всі плани, які він снував, зведені нанівець. І навіть те, що він наказав механіку з гаража «Сітроен», щоб цього ранку той забрав у Жака авто, не принесло задоволення.

Коли десь о дев'ятій він прибув на віллу, Джордана снідала. Про вечір вона не сказала нічого, нічого вона не згадала і про те, як вона добралася додому. У одного з охоронників він допитався, що вона приїхала на віллу десь о п'ятій ранку з Канн на таксі.

У лімузині, по дорозі до аеропорту, він пояснив їй, як буде проходити політ. Чотири останні місця — їхні. Два — для неї. Він та її секретарка займуть місця безпосередньо за нею. Він зарезервував три перших місця в економічному класі, таким чином, якщо вона захоче відпочити, вона може лягти там. Особливе розпорядження було дане щодо її багажу. Його розмістять у кабіні, таким чином їй не доведеться чекати на нього в Лос-Анджелесі. Після прильоту на них буде чекати особливий митний агент США, тож вони зможуть швидко перебратися до вертольота, який доправить їх до ранчо «Дель Соль». Згідно з розкладом літак рейсом AF-003 приземляється в Лос-Анджелесі о 16.00 за місцевим часом; вечеря на ранчо «Дель Соль» призначена на двадцяту. Якщо все піде за розкладом, то в неї буде достатньо часу, щоб перевдягтися.

До нього знов підійшов стюард.

— Все готове для мадам.

— Дякую,— сказав Юсеф. Він попрямував до Джордани. — Все о'кей,— сказав він їй.

Вона кивнула і звелася на ноги. Потім