У черзі за святою водою - Євгенія Анатоліївна Кононенко

Де ті обличчя, мов тесані з брили,

гімни врочисті і скорбні плачі,

руки, що меч на шоломах трощили,

потім голубили жінку вночі?

О, та любов їм не входила в звичку…

Ми вже звикли до того, що досягнень України в будь-якій галузі світ або не знає взагалі, або приписує Росії. В ан­глійському словнику The Wordіworth Dіctіonary of Sex, який нараховує до 5 тисяч гасел, де завдяки їхнім досягненням у сфері еротичної теорії та практики згадуються французи, японці, китайці, іудеї, абхазці, якути тощо, українців нема. А й справді, чим, окрім кривавих шлюбних сорочок, встигли ми здивувати світ? Безіменні козаки, «жагуче любі до безтями рук», не лишили в піснях та баладах оповідей про еротичні пригоди. Навпаки, із сивої давнини прийшли розповіді про те, як жінку поміняли на тютюн та люльку, і що найвірнішою подругою козака була його гола шабля. Якщо десь і існує еротичний стереотип українця, то це в найближчих наших сусідів. Українці вважаються тем­пераментнішими, ніж буцімто вічно п’яні росіяни чи мляві «прибалти». А українки — вибагливіші до чоловіків, ніж терплячі росіян­ки. Звісно, цей стереотип досить умов­ний, можна знайти чимало спростувань — але нас тут цікавлять не стільки медичні факти, скільки саме культурні стереотипи.

Українці в усі епохи намагалися виглядати цнотливими. Нині полюбляють пронизані патріархальною мораллю мексиканські серіали так само палко, як у радянські часи любили індійські фільми: адже в них ідеалізуються жінки, що вірно люблять одного-єдиного мужчину, а якщо трапляється нецнота, жінка карається тим усе життя. Обурюються су­часною «сексуальною революцією» — мовляв, таки краще було, коли все це забороняли. Не бажають вести розмови на ці теми із малознайомими людьми.

А насправді інтерес до предмета такий самісінький, як і в інших народів. Якщо пересічні французи підтримують свій імідж найеротичнішої у світі нації фотографіями оголеної дружини на каміні та манерою вести відверті розмови про засоби запобігання вагітності так просто, як українки розповідають рецепти приготування пирога, то пересічні українці й далі оберігають свій імідж найцнотливішої у світі нації.

Знайдете чимало чоловіків і жінок, які не припускалися неподобств, пов’язаних із послабленням позицій тради­ційної моралі. Тих, хто засуджує і випадкові зв’язки, і по­дружні зради, і громадянський шлюб. Або громадянський шлюб прийняти можуть, але подружні зради засуджують однозначно. А хтось твердо переконаний, що для чоловіка подружні зради і випадкові зв’язки є річчю цілком нормаль­ною, а для жінки — ні. Боротьба за традиційну мораль в Україні ще й досі є актуальною. А також актуальним є пи­тання, так би мовити, ґендерної моралі. Тобто, чому чоловікові «можна» значно більше, ніж жінці.

Подвійна мораль щодо чоловіка й жінки здавна непо­коїть людство, особливо жінок. Дошлюбні зв’язки для чоловіка завжди були нормою і ніколи не засуджувалися суспільством — мужик є мужик. Для дівчини дошлюбні зв’язки завжди створювали ряд проблем, міра серйозності яких залежала від епохи. Француженки, згідно із соціо­логічними опитуваннями, вважають запровадження засо­бів контрацепції епохальним досягненням на шляху до звільнення жінки від облудної подвійної моралі. До речі, якщо мова зайшла про Францію, варто згадати: 1975 року тут було скасовано останній закон, що дискримінує жінку. Згідно з тим законом чоловік міг вимагати забрати дитину у дружини в разі розлучення, якщо його причиною стала невірність дружини. Нещодавно популярний французький часопис «Нувель обсер­ватер» опублікував результати соціо­логічного опитування про те, яку модель сексуальної поведінки молоді француженки вважають найкращою для себе. Молоді дівчата відповіли, що всі вони хотіли би вийти заміж. Але, крім чоловіка, мати ще й постійного друга, бо це збагачує життя. А також усі вони хотіли би на додачу мати й випадкові зв’язки, які надають життю додатковий вимір. Результати опитування шокували навіть традиційно терпиме до фривольних ідей французьке суспільство. Ось вони, плоди емансипації! Коли жінок стримувало законодавство, молоді дівчата мріяли про романтичне кохання і щасливий шлюб. Коли закони нічим не обмежують жіночої вродженої неморальності, до чого дійшли жінки!.. Але чоловіки всіх країн і культур не тільки мріють, вони переважно втілюють у своє життя оту модель сексуальної поведінки, яку змалювали молоді француженки!

Традиційно вважалося, що жінці за розпусту завжди буде тяжка розплата у вигляді абортів і поганих хвороб. Але грамотне застосування засобів контрацепції унеможливлює появу дошлюбних дітей та дає змогу уникнути переривання вагітності, якими ще й досі лякають молодих дівчат на світанку їхнього статевого життя. А хвороби, що передаються статевим шляхом, може принести жінці не тільки випадковий партнер, а й законний чоловік, з яким вона вінчалася в церкві. Цнота вже давно не є ціннісною передумовою щасливого шлюбу. Щоправда, нині вона знову в моді, особливо коли шлюб бере заможний чоловік. Тому й відновлення цноти пропонує за помірну платню майже кожна приватна жіноча клініка — попит завжди породжує пропозицію. А також деякі молоді неодружені дівчата, сподіваючись на шлюб із «новим», бережуть цноту, але в дуже оригінальний спосіб, практикуючи, поки не зустрівся наречений, оральний, ману­альний та анальний секс.

І, попри всі безодні розпусти, в якій, якщо дивитись із православної дзвіниці, перебувають сучасні чоловіки й жінки, все одно жінці НЕ МОЖНА того, що можна чоловікові. Чому? Варіантів відповіді багато. По-перше, — це дівчата переважно чують від мам: мужчини — то брудні свині, якими їх зробила сама природа. Жінка покликана ошляхетнювати цих свиней, ставити їх із чотирьох кінцівок на дві. По-друге,