У черзі за святою водою - Євгенія Анатоліївна Кононенко
Не можна закидати чоловікам, ніби вони неодмінно хочуть принизити жінку, схиляючи її до швидкого сексу. Скоріше в цьому виявляється їхній хуліганський виклик одноманітному благопристойному життю. Інтуїтивно використовуючи службову, емоційну або якусь іще залежність жінки, чоловік нерідко щиро вважає, ніби жінка відчула таке саме піднесення, як і він.
— То що будемо робити? Провадити роз’яснювальну роботу серед чоловіків?
— Ні! — вигукує стара вчителька, — краще провести роз’яснення серед жінок!
— Як завжди! З жінками працювати легше! Дівчата й вірші вчать краще, і зошити в них охайніші...
— Переконати їх, щоб вони ніколи не погоджувались на таке! — веде своє вчителька, — Хоч би як грала кров! Хоч би яка була любов! Якби всі жінки світу відмовляли негідним чоловікам, то вони би змінилися!
— А ви розумієте, що це нездійсненний проект?
— А от такого ніколи не кажи! Чоловіки повинні зрозуміти: якщо не будуть діяти красиво й духовно, то й нічого не матимуть від жінки! Краса кохання важливіше, ніж оце!..
Останнє слово учителька вимовляє з презирством, гидливо показуючи, що воно таке «оце», кілька разів стискаючи й розтискаючи кулак, як просить робити медсестра, коли міряє тиск. З імпульсивних рухів учілчиного п’ястука, та з останньої фрази, яка так безпосередньо вирвалася з її беззубого рота, роблю висновок, що певний статевий досвід у неї наявний. Не виключено, його їй дала мастурбація, а не конкретний мужик. Не сподобалось радянській педагогині те непристойне відчуття, яке вважається вершиною кохання! І вона, зрештою, права. Бо, зазвичай, це не вершина, і навіть не провалля. Це ще гірше. На початку цього есею ми згадували медичний дискурс, в річищі якого це є скорочення піхви. Бо ж навіть цей такий бажаний ефект іще не відкриває брами в ті краї, де чоловік і жінка, які кохаються, стають богами.
«Ти чекав на мене...»Ти чекав на мене біля столика просто неба я прибігла щоби попрощатися з тобою назавжди ти підсунув до мене чашечку з вже геть холодною кавою і ми удвох мовчки дивилися на галасливу вулицю і на той тролейбус нової марки і на автобус який сигналив велосипедисту і на жінку на протилежному боці вулиці яка марно намагалася зупинити таксі вони потрапили на фотоплівку нашої пам’яті і житимуть там допоки на протилежних кінцях планети житиме хоча б один із нас. 4. Подорожній посту не держить
Моє Айованське коріння
Від Джекоба, Майка, Тома рід свій веду, Від грубих старих селян, міцних до самого скону. Їх руки однаково твердо тримали рушницю й вузду,