Марія Стюарт - Стефан Цвейг

жінка знову привабила слухняного до себе. Дарнлі назвав Марії Стюарт імена всіх учасників, засвідчив бажання дати їй змогу втекти, він, легкодухий, дав їй змогу обернути себе в знаряддя помсти, яка зрештою мала спіткати і його як головного зрадника зрадників. Із кімнати, куди, як здавалося Дарнлі, він заходив як пан і володар, він вийшов як податливий інструмент. Шарпнувши раз, Марія Стюарт через кілька годин після найтяжчого приниження вже розірвала ланцюг: найважливіший змовник, навіть не здогадавшись, уже змовився проти змовників, геніальне прикидання взяло гору над звичайним прикиданням інших.

Половину завдання зі звільнення вже виконано, як в Един­бурґ повернувся Морей разом з іншими лордами, яких оголошували поза законом; відповідно до свого вміння провадити тактичні обрахунки він був відсутній під час убивства, і годі довести, що він був причетний до змови: цього пронозу ніколи не вдалося застукати на небезпечній стежці. Але, як і завжди, коли інші виконали найтяжче, він тепер із чистими, незаплямованими руками, спокійний, гордий і впевнений, уже на місці, щоб пожинати плоди. Саме цього 11 березня Марія Стюарт відповідно до вжитих заходів мала б прилюдно назвати його в парламенті зрадником, але дивіться, ув’язнена сестра нараз забула всю свою ненависть. Вона, неоціненна акторка завдяки відчаю, кидається йому в обійми і дає йому той самий поцілунок Іуди, який учора отримала від шлюбного чоловіка. Наполегливо й ніжно Марія Стюарт тепер просить у чоловіка, якого недавно оголосила злочинцем, братерньої поради і допомоги.

Морей як добрий психолог одразу збагнув ситуацію. Він — тут не може бути жодного сумніву — прагнув убивства Ріцціо і схвалив його, щоб перекреслити таємну католицьку політику Марії Стюарт; на його думку, той темний інтриган шкодив протестантській, шотландській справі, крім того, був набридливою перешкодою для його власного панування. Але тепер, коли Ріцціо успішно прибрали з дороги, Морей хотів би швиденько прояснити всю цю каламутну справу і тому пропонує компроміс: ганебне сторожування королеви з боку бунтівливих лордів слід негайно припинити, а Марії Стюарт — повернути її необмежену королівську гідність. Натомість вона нехай прикриє пеленою забуття все, що сталося, і дасть прощення патріотичним убивцям.

Марія Стюарт, що вже давно вкупі зі своїм зрадливим чоловіком виробила до найменших подробиць план утечі, звісно, не думає, прощати вбивцям. Але, прагнучи приспати пильність бунтівників, засвідчує великодушність. Через сорок вісім годин після вбивства здається, ніби разом із роз­шматованим тілом Ріцціо закопали в землю і весь цей ін­цидент, усі вдають, ніби нічого не сталося. Вбили дрібно­го музиканта, ну то й що? Цього чужого злидаря забудуть, а в Шотландії знову запанує мир.

Усний договір укладено. Але змовники все-таки не хочуть справді наважитись і покинути своє вартування під дверима покоїв Марії Стюарт. Якесь незатишне чуття тривожить їх. Найрозумніші поміж них надто добре знають гордість Стюартів, щоб вірити, покладаючись на гарні жести примирення, ніби Марія Стюарт справді добродушно простила й забула нице вбивство свого слуги. Змовникам видається безпечнішим завжди тримати під арештом цю нездоланну жінку і по­збавити її всяких можливостей помститися: тільки-но дати їй свободу, відчувають вони, вона стане небезпечною. І ще одне не подобається змовникам: Дарнлі раз по раз заходить до поко­їв королеви і проводить там довгі таємні розмови з тією начеб­то хворою. Вони з власного досвіду знають, якого легенького тиску досить, щоб цей слабкодухий чоловік розм’як. Змовники почали відкрито висловлювати підозру, що Марія Стюарт хоче перетягнути його на свій бік. Вони виразно застерігають Дарнлі, щоб він вірив тільки їхнім обіцянкам, заклинають його бути вірним їм, бо інакше — пророчі слова — і він, і вони по­шкодують про все. І, хоча брехун запевняє змовників, мовляв, усе буде забуте і прощене, вони не збираються знімати варту від покоїв королеви раніше, ніж Марія Стюарт напише власноруч зобов’язання лишити їх безкарними. Ці дивні прихильники права потребували писаного паперу, bond, як для вбив­ства, так і для звільнення від звинувачень в убивстві.

Ми бачимо, що досвідчені і вправні клятвопорушники знають про пустоту і нікчемність лише вимовленого слова, вони вимагають безпеки, підтвердженої документом. Але Марія Стюарт надто горда й обережна, щоб зобов’язуватися своїм підписом перед убивцями. Ніхто з тих мерзотників не повинен вихвалятися, що має bond, підписаний її рукою. Але саме тому, що Марія Стюарт вирішила не давати змовникам прощенної грамоти, вона лицемірно вдає радісну готовність, — таж ідеться тільки про те, щоб виграти час до вечора! Дарнлі, що розм’як, як віск, у її руках, довірили жалюгідне завдання стримувати своїх учорашніх поплічників облудною щирістю і теплотою, щоб одурити їх щодо підпису. Він з’являється серед бунтівників як довірена особа, випрацьовує разом із ними врочисту прощенну грамоту, яка цілковито відповідає їхнім бажанням, зрештою бракує лише підпису Марії Стюарт. Ох, тепер, пізнього вечора, вона вже не може поставити його, пояснює Дарнлі, королева, дуже знесилившись, заснула. Але він зобов’язується, — що станеться брехунові від ще однієї брехні? — передати їм завтра вранці підписаний документ. Якщо король дає отак своїм словом запоруку, дальша недовіра була б образою. Отож змовники, щоб підтвердити договір, знімають варту від спального покою Марії Стюарт. Більшого королева й не хотіла. Тепер шлях до втечі відкритий.

Тільки-но під дверима вже не стояла варта, нібито хвора Марія Стюарт похапцем підводиться з ліжка й енергійно береться готуватись. Босвелл та інші друзі за мурами замку давно вже попереджені, опівночі осідлані коні чекатимуть у затінку цвинтарного муру. Тепер ще треба приспати пильність змовників, і Дарнлі знову припадає, як і решта мерзенних оборудок, ганебна роль довести їх до отупіння та глухоти вином і довірливістю. З наказу королеви він запрошує своїх учорашніх поплічників на бучний вечірній бенкет, там багато п’ють і до пізньої години святкують по-братерському примирення, а коли нарешті товариство з важкими головами і ногами подається спочивати, Дарнлі, щоб не пробудити жодної підозри, навмисне не йде до кімнати Марії Стюарт. Але лорди почуваються надто впевнено, щоб і далі бути обережними. Королева пообіцяла їм прощення, король подбає про нього, Ріцціо лежить під землею, а Морей знову в країні: що тут далі думати та шпигувати? Змовники падають на ліжка й відсипаються після вкрай напруженого дня, позбуваючись сп’янілості від вина і тріумфу.

Опівночі, коли