Комедії - Жан Батист Мольєр
Дон Жуан. Назад!.. Ходімо звідси.
Сганарель (сам). Ось вони, оті вільнодумці, які ні в що не хочуть вірити!
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Сцена являє собою покої Дон Жуана.
ЯВА 1
Дон Жуан, Сганарель, Раготен.
Дон Жуан (до Сганареля). Як би там не було, покиньмо це. То просто дрібниця! Нас могла ввести в оману мінлива гра світла і тіней, міг підвести якийсь туман, що затьмарив наш зір.
Сганарель. Ех, пане! Не силкуйтеся заперечувати те, що ми бачили на власні очі… Він і справді кивнув головою, — я як зараз усе те бачу, — і я не маю сумніву, що небо, обурене вашим життям, вчинило це чудо, щоб навести вас на розум і, може, врятувати вас від…
Дон Жуан. Слухай! Якщо ти й надалі надокучатимеш мені твоїми дурними повчаннями, якщо ти мені ще хоч слово про це скажеш, я покличу когось, накажу принести батога з волових жил, звелю трьом або й чотирьом міцно тебе тримати та всипати тобі так, щоб ти того довіку не забув. Зрозумів?
Сганарель. Аякже, пане, чудово зрозумів… Ви висловлюєтеся напрочуд ясно; оце-то й добре у вашій вдачі, що ви не любите говорити манівцями, а завжди з’ясовуєте все напрямки.
Дон Жуан. Гаразд. А тепер хай подають мені вечерю, тільки мерщій! Хлопче, стільця!
ЯВА 2
Дон Жуан, Сганарель, Ла Вйолет, Раготен.
Ла Вйолет. Пане, там прийшов ваш постачальник, добродій Діманш, він хоче з вами побалакати.
Сганарель. Маєш!.. Дуже нам треба, щоб іще й кредитор перся до нас із своїми солодкими словами!.. Чого це йому раптом заманулося правити з нас гроші? Чому ти не сказав йому, що пана немає вдома?
Ла Вйолет. Я вже майже годину втовкмачую йому це в голову, та він не хоче вірити і розсівся там, дожидається.
Сганарель. Ну й нехай собі чекає, скільки душенька його забажає.
Дон Жуан. Ні, навпаки, впустіть його. Це дуже погана політика — ховатися від кредиторів. Треба ж їм чимось відплатити, а я знаю секрет, як спроваджувати їх вельми вдоволеними, не давши їм жодного дублона.
ЯВА 3
Дон Жуан, добродій Діманш, Сганарель, Ла Вйолет, Раготен.
Дон Жуан. А, добродію Діманше, заходьте, будьте ласкаві! Який же я радий, що бачу вас, і як розгнівався я на моїх слуг за те, що. вони не відразу провели вас до мене! Я наказав, щоб до мене нікого не впускали, але ж цей наказ аж ніяк не стосується вас: ви маєте право на те, щоб для вас мої двері були відчинені завжди.
Добродій Діманш. Уклінно вам дякую, добродію.
Дон Жуан (до Ла Вйолета й Раготена). Сто чортів, ледацюги! Постривайте-но, я вам покажу, як залишати добродія Діманша в передпокої!.. Я вас навчу нарешті розбиратися в людях!..
Добродій Діманш. Це пусте, добродію…
Дон Жуан (до добродія Діманша). Як то пусте!.. Насмілитися вам сказати, що мене немає вдома, сказати це вам, добродієві Діманшу, найкращому з моїх друзів!
Добродій Діманш. До ваших послуг, добродію. Я прийшов…
Дон Жуан. Гей, стільця для добродія Діманша, мерщій!
Добродій Діманш. Добродію, мені й так добре.
Дон Жуан. Ні, ні, я хочу, щоб ви сиділи біля мене.
Добродій Діманш. Та ви не клопочіться.
Дон Жуан. Приберіть цього складаного стільця і принесіть крісло.
Добродій Діманш. Ви жартуєте, добродію, і…
Дон Жуан. Ні, ні! Я знаю, що ви для мене зробили, я повинен вам бути вдячний і не хочу, щоб між нами робили якусь різницю.
Добродій Діманш. Добродію…
Дон Жуан. Сідайте, сідайте!
Добродій Діманш. Це зовсім зайве, добродію, я' маю сказати вам одне тільки слово. Я…
Дон Жуан. Сідайте — ж, кажу вам!..
Добродій Діманш. Ні, добродію, мені й так добре. Я прийшов, щоб…
Дон Жуан. Ні, ні, я не слухатиму вас, доки ви не сядете.
Добродій Діманш. Нехай буде по-вашому, добродію… Я…
Дон Жуан. Слово честі, добродію Діманше, а ви таки, нівроку вам, добре виглядаєте!
Добродій Діманш. Так, добродію, уклінно вам дякую. Я прийшов…
Дон Жуан. На ваше здоров’я можна позаздрити: губи свіжі, на щоках рум’янці, та ще й такі очі жваві…
Добродій Діманш. Я хотів би…
Дон Жуан. А як ся має пані Діманш, ваша дружина?
Добродій Діманш. Дуже добре, добродію, хвалити бога.
Дон Жуан. Прехороша жінка!
Добродій Діманш. Вона до ваших послуг, добродію. Я прийшов…
Дон Жуан. А ваша маленька дочка, Клодіна, як там вона?
Добродій Діманш. Чудово.
Дон Жуан. Дуже миле дівчатко! Я люблю її від щирого серця.
Добродій Діманш. То забагато честі для неї, добродію. Я вам…
Дон Жуан. А малятко Колен так само, як і раніше, зчиняє гуркіт на своєму барабані?
Добродій Діманш. Як і раніше, добродію. Я…
Дон Жуан. А ваш песик Брюске гавкає так само голосно, як і раніше, й так само люто хапає за ноги всіх, хто до вас приходить?
Добродій Діманш. Ще гірше, як колись, добродію. нічого з ним не вдієш…
Дон Жуан. Не дивуйтеся, що я так докладно розпитую вас про всю вашу родину, я дуже турбуюся нею.
Добродій Діманш. Ми вам безмежно вдячні, добродію. Я…
Дон Жуан (простягаючи йому руку). Вашу руку, добродію Діманше. Адже ж ми з вами друзі, чи не так?
Добродій Діманш. Добродію, я ваш найпокірніший слуга.
Дон Жуан. Сто чортів, я щиро до вас прихильний!
Добродій Діманш. Надто велика честь для мене. Я…
Дон Жуан. Чого б тільки я для вас не зробив!
Добродій Діманш. Добродію, ви занадто добрі до мене.
Дон Жуан. І то зовсім некорисливо, вірте мені, прошу вас!
Добродій Діманш, Я аж ніяк не заслужив такої ласки. Але ж, добродію…
Дон Жуан. О, знаєте що, добродію Діманше, давайте-но без церемоній! Чи не бажаєте ви повечеряти зі мною?
Добродій Діманш. Ні, добродію, я мушу відразу ж повернутися додому. Я…
Дон Жуан. (підводячись). Гей, факела сюди, мерщій! Посвітіть добродієві Діманшу! І нехай четверо чи п’ятеро моїх слуг візьмуть мушкетони й проведуть його додому.
Добродій Діманш (підводячись також). У тому немає потреби, добродію, я чудово дійду і сам. Але…
Сганарель швидко забирає крісла.
Дон Жуан. Що ви? Ні-ні, я хочу, щоб вас провели, я дуже про вас турбуюсь. Адже ж я ваш найпокірніший слуга і, крім того, ще й ваш боржник…
Добродій Діманш. Ах, добродію…
Дон Жуан. Я з тим і не криюся і всім про це розповідаю…
Добродій Діманш. Коли б…
Дон Жуан.
