Записки в узголів’ї - Сей Сенагон

хімеґімі – юної принцеси. Куродо приносить послання від імператора. Перед тим, як віддати листа нареченій, її помічниця простягає руку і показує край рукава кімоно, щоб отримати послання. Не кожний його рангу може побачити таке. А от якщо на додачу до цього куродо належить до імператорської гвардії, то він здається ще прекраснішим. Сам хазяїн будинку подає йому чарку. Як тоді молодий куродо пишається собою у глибині душі! Куродо спілкується з синами знатних родин. Раніше він навіть не міг подивитися на них. А тепер юні вельможі із заздрістю дивляться, як куродо прислуговує імператору: обмахує його віялом або розтирає туш, коли імператор хоче написати листа. Він біля імператора років три і може дозволити собі бути одягнутим з поганим смаком перед знатними вельможами, та ось наближається день відставки. Куродо мав би дуже засмутитися, оскільки наближається день розлуки з господарем. Проте сумно бачити, як він лише те й робить, що клопочеться, щоб йому дали якусь посаду в провінції. Раніше куродо вже починали сумувати з першого року служби, що скоро прийде день розставання з імператором. А тепер куродо тільки про те й думають, щоб піти у відставку.

Талановитий вчений також заслуговує, на мою думку, вищої похвали. Навіть незважаючи на те, що він негарної зовнішності або низького рангу, але його поважають скрізь. З ним радяться знатні особи. Його навіть можуть призначити наставником імператора – це дуже почесна посада. Коли ж він складе вступ до віршів, то всі розхвалюють його.

Священик, який багато знає, теж, безумовно, заслуговує захоплення.

Урочистий приїзд імператриці в денні години. Церемоніальний кортеж канцлера. Його паломництво до храму Касуґа.

Світло-пурпурові тканини кольору винограду і все, що фіолетового кольору: і квіти, і нитки шовку, і папір. Проте серед квітів мені найменше подобається ірис, який кострубатий за формою, проте дуже красивого кольору. Куродо шостого рангу також гарно виглядають на службі, можливо, тому, що вони у фіолетових шароварах.

93. Те, що зачаровує своєю витонченістю

Знатний парубок, стрункий, у придворному каптані.

Молода миловидна дівчина, одягнена в хакама,[89] поверх яких накинутий лише верхній одяг, що розходиться по боках. Вона сидить біля балюстради, прикрившись віялом.

Тоненький шнур, сплетений із білих ниток.

Лист на тонкому папері зеленого кольору, який прив’язано до гілки весняної верби.

Віяло з трьома планками. Віяла ж із п’ятьма планками дуже товсті біля основи, а тому це псує вигляд.

Покрівля, яка зроблена з і не занадто старої, і з не занадто молодої кори кипариса і ще красиво встелена довгими стеблами аїру.

Кішка, яка гуляла біля балюстради в червоному нашийнику. До нього було прикріплено білий ярлик з іменем чотирилапої. Кішечка натягувала мотузок, грайливо кусаючи його. Яка вона була гарна!

Дівчата, які роздавали кусудама та чорнобильник у п’ятий день травня.

Юні танцівниці Омі також зачаровують своєю красою.

94. Танцівниць для свята Ґосечі обирала сама імператриця

Танцівниць для свята Ґосечі обирала сама імператриця. Залишалось обрати лише дванадцятеро дівчат. Можна було послати фрейлін із почту дружини спадкоємця, проте почали казати, що це проти правил. Не знаю, якої думки дотримувалася імператриця, однак вона відправила десять дам із власного почту. Потім обрала ще дві фрейліни, які були рідними сестрами, одна з них зі почту пані Шіґейшя.[90]

Напередодні дня Дракона імператриця наказала, щоб усі дами, які супроводжують танцівниць, одягнули білі китайські накидки з темно-синім візерунком, а дівчата – широкі одежини із шлейфами різних кольорів. Вона приховувала свій задум навіть від найбільш наближених дам. Білі з синім одежини були принесені лише тоді, коли вже танцівниці почали готуватися до свята. Придворні дами також мали чудовий вигляд: красиво пов’язані червоні стрічки спадають донизу, поверх парчевих китайських накидок – білий глянцевий одяг, а візерунок не відбитий з дерев’яних дощечок, а нанесений пензлем художника! Проте молоді танцівниці затьмарювали всіх придворних дам. Коли святковий кортеж із танцівницями та їх служницями проходив повз, усі сановники та придворні були здивовані та захоплені, вони дали назву кортежу: «Дівчата – танцівниці Омі».

Потім імператриця промовила:

– Опочивальня, в якій перебувають танцівниці, має бути прибраною в останній день святкування ще до того, як настануть сутінки.

Пані Кобен помітила, що її червона стрічка розв’язалась, і сказала: «Чи не міг би хтось мені зав’язати стрічку?» Другий начальник Лівої гвардії Санеката почув це і підійшов до неї. Поправляючи стрічку, він продекламував:

У гірському колодязі вода, Затягнута ковдрою льоду, Як цей вузол затягнутий. Коли ж лід цей розтане? Коли вузол розплутається?

Кобен, яка була ще зовсім юною, не наважувалася заговорити в присутності такої великої кількості народу, та й старші дами не знайшли підходящої відповіді. Один сановник все стояв поруч і чекав, коли ж буде складено «пісню у відповідь». Проте відповіді все не було. Тоді він підійшов до фрейлін і запитав: «Що означає ваше мовчання?» Між мною та пані Кобен сиділо ще декілька дам, проте навіть якби я сиділа поруч із нею, мені було б незручно пропонувати їй свою допомогу. Санеката славився складанням віршів, і зараз склав непоганий, а тому совісно перед ним осоромитися. Я теж хвилювалася, проте мимоволі посміхалася, дивлячись на те, як чиновник із відомства імператриці ходить туди-сюди.

– Чи можна було очікувати такого конфузу від вас? Ви ж вчені дами, ви тільки те і робите, що складаєте вірші. Склали б уже хоч якусь пісню. Ніхто і не вимагає чогось надзвичайного.

Тоді я не витримала та попросила пані Бен-но омото зачитати панові Санеката пісню у відповідь:

Тонкий лід, Ніби піна легка, Зникне прозоро під сонячним сяйвом. Так точно розплутається і вузол товстий!

Проте Бен-но омото засоромилася, голос її не слухався, і Санеката вигукнув:

– Що таке? Що?

Бен-но омото завжди трохи заїкалася. Тут вона вирішила зібратися з духом та прочитати вірш, проте Санеката все одно нічого не зрозумів. Я не була сильно засмучена, оскільки мені не треба було червоніти за свої вірші. Деякі з придворних дам не хотіли проводжати танцівниць, коли вони відправлялись у палац, ані зустрічати їх по поверненні. Мовляв, захворіли. Проте імператриця наказала всім прийти, зібралось багато жінок. Було багато галасу, більше, ніж того року, проте було не так душевно. Одна із танцівниць дванадцяти років була донькою начальника імператорської конюшні Сукемаса. Мати її, четверта в родині, була молодшою сестрою дружини принца