Безмірна залежність - Лола Астра

— Ти правий. Так і буду робити.

Наступного дня я була легкою і веселою в листуванні з ним, мені самій було добре, і я випромінювала цей стан зовні.

І ввечері Ілля зателефонував мені по відео. Ми вперше говорили довго, близько півгодини, дивлячись одне одному у вічі. Тепер ми могли гарненько роздивитися одне одного. І я залишилася задоволеною тим, що побачила.

— Ти дуже красива, — сказав Ілля, коли ми прощалися, — і це правда. Я навіть не очікував, що настільки. І сміх мені твій подобається, він такий справжній. Нарешті, я його побачив.

Я була на сьомому небі від щастя, почувши це. Ілля дивився на мене із захопленням, немов не міг повірити, що може мені подобатися.

На вихідних ми трохи посварилися, але швидко потім помирилися. Вся справа в тому, що він телефонував мені до цього два дні поспіль, але пізно, коли я вже спала. І коли в черговий раз, в неділю вранці, побачивши, що він знову телефонував мені вночі, я написала Іллі, що скучила, він відповів:

«Щось не помітно».

«Чим я тебе образила?», — запитала я і почала нудитися в тривалому очікуванні його відповіді.

На щастя, Ілля не дуже довго наді мною знущався (годину або дві) і знову зателефонував мені по відео. Він обідав і розмовляв зі мною одночасно, а ось я нічого не могла робити: тільки сиділа і дивилась на нього. Це мене турбувало: Ілля не соромився на моїх очах займатися своїми справами, а я залишала всі справи заради нього. Це було неправильно, але мені подобалося заповнювати своє життя ним.

Увечері він побажав мені на добраніч, і мені стало спокійно, але ненадовго. Щось всередині мучило мене, якесь відчуття. Але яке? Хоча ні, я знала яке, але вперто закривала на це очі. Мені не подобалося те, чим ми займалися: мені не подобалося надсилати йому свої непристойні фотографії та писати щось інтимне. Так, це приносило фізичне задоволення, але потім залишалося якесь дивне відчуття, немов я брудна. Це почуття переслідувало мене завжди при зближенні з чоловіками, через це я зараз і намагалася подолати свій сором, вважаючи, що саме тепер вчиняю правильно. До того ж, ми з Іллею кохали одне одного.

А ще мене хвилював той факт, що я не могла сказати Іллі «ні», боялася його засмутити, і я не могла зрозуміти: це проблеми у мене в голові, чи це він так вміло вибудував наші відносини, повністю підпорядкувавши мене собі.

Відчувала, що Ілля так і не відкрив свою душу до кінця у той час, як моє серце перед ним було навстіж; в наших відносинах лідером був він, проте мені хотілося більше поваги до себе. Але потім я згадувала, скільки всього хорошого він приніс у моє життя: щастя, нові надії, нові знання, розвиток мене як жінки й особистості. У той же час все, що він для мене робив, — це всього лише слова. Наприклад, я просила його написати мені перелік страв, щоб почати харчуватися здоровою їжею, але він так цього і не зробив. Мені довелося самій написати список, який вимальовувався з його розмов. І ось ще: днями він пообіцяв мені замовити вінілову платівку, бо в Україну немає доставки, але я глибоко сумнівалася, що він це зробить. Ось і запитання — чому я це дозволяю, хоча насправді мене це не влаштовує? Я боюся самотності — ось відповідь. А чи люблю я справжнього Іллю? А якщо ні, то чому тоді так страждаю, коли він зникає?

У будь-якому випадку, я знала, що завтра знову почнеться те ж саме: я буду чекати його повідомлень, нервувати, що він знову зникне, і, можливо, плакати, писати йому слізні повідомлення, принижуватися.

«Ці дні промайнули як в тумані. Ілля не писав мені, поки я знову не влаштувала скандал. У середу він заспокоював мене, а я плакала, в четвер ми розмовляли по відео, в п'ятницю листувалися, а коли він зателефонував, я вже спала. У суботу листувалися зовсім трохи, він знову дзвонив, коли я спала. У неділю знову спілкувалися по відео. Я написала йому листа, але не відправила. У ньому я детально описую свої острахи і почуття. Якщо він дійсно кохає мене, то оцінить мої пориви. Але вчора ввечері він сам побажав мені на добраніч, і мені стало спокійніше. Тепер починається черговий етап очікування вісточки. Боязно.

Наступного дня Ілля не телефонував і не писав. Я весь день читала безліч психологічних статей, намагаючись себе налаштувати на позитив. Дати йому свободу — саме це я повинна була зробити. А я лише хвилювалася, що зробила щось не так, і він зник назавжди. Всього один день, а моя душа плакала, і серце розривалося.

Але я втримала себе від вчинення дурниць, і наступного дня була нагороджена сповна. Ілля сам мені написав. Запитав, чи була я коли-небудь з чоловіком-росіянином. І я прийняла гру. Я була такою щасливою, що він написав першим, і мені було байдуже, про що ми розмовляємо, головне — він був поруч, він не зник.

«Ілля написав мені сьогодні дуже неочікувано. Хто б міг подумати, що він просто візьме і напише? Мораль така — не нервувати, не панікувати, вміти відпускати ситуацію, дати Іллі свободу. Гадаю, що я повинна впоратися зі своїми емоціями, інакше нічого у нас не вийде.

Кінець місяця був незабутнім: Ілля писав і телефонував кожного дня. Посеред тижня у мене був вихідний (День Конституції України). Цього дня я проводила час із подругами, але Ілля не давав мені продихнути, постійно писав, скидав свої фото, вимагав, щоб я теж зробила декілька і відправила йому.

«Ілля, що ти робиш? Я з подругами!»

«А мені все одно. Знайди тихе місце».

І що я? Пішла шукати! Не знаю, чому, але мені