Безмірна залежність - Лола Астра
Звичайно, після цих слів я була готова на все заради Іллі, я не думала про Олену, про те, що вона може все читати, бачити, я повністю віддалася пориву пристрасті, і, хоч це було і віртуально, але нітрохи не поступалося справжній інтимній близькості. Я не соромилася і не боялася, тому що я була коханою жінкою і сама любила, я не була заміжня і нікого не обманювала. Я робила те, що є цілком природним, коли чоловік і жінка кохають одне одного.
Але і після наших пустощів божевільна ніч тривала. Ілля все не відпускав мене, і ми вирішили вдатися до спогадів про наше знайомство. Ілля відкрив наше найбільш раннє листування в соцмережі і почав читати вголос наші повідомлення.
— О Боже! І це я тобі писала? — неодноразово повторювала я. Як виявилося, між нами було тяжіння завжди, тепер це простежувалося, коли ми перечитували абсолютно всі повідомлення на 120 аркушах. Ілля читав листи десь до половини четвертої ранку, а потім підсумував:
— Судячи з усього, ми подобалися одне одному з самого початку, але поводили себе стримано й обережно.
— Я була заміжня.
— Я знаю. Але якщо чесно, я ні за що б не подумав, що ти виявишся такою.
— Якою?
— Справжньою жінкою. Дівчиною моєї мрії.
Напевно, це була одна з наших найкращих ночей, проведених разом. Ми були близькі повністю, у всіх сенсах, і ми були щасливі.
— Ми з тобою очманілі від любові, як підлітки, — сказав Ілля, і ці слова найкраще характеризували наш стан.
— Слухай, напевно, вже дійсно час спати, — сказала я йому о четвертій годині ранку.
— Думаю, що так. Мила, я вкладаю тебе спати і цілую ніжно-ніжно. Я кохаю тебе. Якщо ти не зможеш заснути, то одразу телефонуй мені, і я заспіваю тобі колискову.
Так ми і попрощалися, і я заснула зі щасливою посмішкою, нічого не боячись, знаючи точно, що все прекрасно.
Наступного дня ми обоє були втомленими, що не завадило нам, однак, трохи потеревенити.
— Ох, Маковцева, ти втомила мене вчора, — сказав Ілля, і я трохи зніяковіла. Але він був ніжний зі мною, просто виснажений, та й я відчувала себе не краще. — Сьогодні я точно вже не зможу тобі писати, очі болять, вчора ми з тобою дали жару. Кохана, ти просто диво.
Ми говорили недовго, але мені і цього вистачило, аби зрозуміти і в черговий раз пересвідчитися, що у нас все добре. А зрозуміла я це, коли різко, під час розмови, Ілля буквально заволав у слухавку:
— Дідька лисого! Диявол! Ти нереально крута! Ти офігенна! Я не можу стримувати себе!
Це був наче крик душі, що вирвався назовні, ніби його всього розпирало зсередини від ніжності, від того, що я так далеко, від того, як сильно він мене кохає. Я дуже добре його розуміла, адже відчувала те ж саме. Одне його слово, і я б все кинула і примчала до нього.
«За два дні багато що змінилося. Ми з Іллею цими ночами робили те, що нормальним людям і не снилося. Чому не може бути добре завжди? Чому я налаштовую себе на негатив? Мені страшно, але я хочу вірити Іллі та його словам. Він сказав, що любить мене, що з ним таке спілкування відбувається вперше, що він не думає про інших дівчат. Це були головні зізнання вчорашнього дня, і я їх ціную. Не хочу його втрачати, хворію без нього, хочу його шалено, сумую за ним, люблю. Час швидко біжить, вже в липні, можливо, все вирішиться. Якщо він зрадить мене або Олена вчинить підлість, в будь-якому випадку все буде добре. Насправді мені повинно бути все одно на всі ці підлянки. Нехай всі йдуть в дупу.
18.06.2017, 18:15»Наступного дня Ілля не зателефонував і не написав. Звичайно, йому потрібно було відпочити, він втомився, ми і так без перерви спілкувалися п'ять днів. Мені варто було б займатися своїми справами, теж відпочивати, от тільки мені не був потрібен відпочинок від Іллі. Але він і так часто виявляв ініціативу, можливо, мені теж слід було це зробити, хоча вчора я перша йому написала, після чого він зателефонував. У будь-якому випадку, я вирішила просто побажати йому на добраніч, аби не набридати. Що я і зробила, і зі спокійною душею лягла спати.
«Цілий день Ілля не пише. Боязко, що так і не напише. Але потрібно дивитися страху у вічі. Якщо не напише, отже, я йому не потрібна. Ці дні перетворяться на тортури — це я вже точно знаю. Найприкріше, коли людина не сумує за тобою так само сильно, як ти за нею. Але мені потрібно триматися. Я не буду йому писати, лише побажаю добрих снів. А завтра буде ще складніше, але у мене немає вибору. Я можу тільки чекати.
19.06.2017, 17:20»Я прокинулася вранці, а відповіді від нього не було. Здивувалася, але, напевно, він просто працював, адже так вже бувало раніше. Я ніби й розуміла, що все добре і не варто хвилюватися, але все одно хвилювалася: а раптом він зник назавжди? Може, він зрозумів, що я йому не потрібна, втратив інтерес?
«Не знаю, як бути і що відчувати. Раптом він так і не повернеться? Раптом я нікому не потрібна через мої недоліки? Я не гідна Іллі, він занадто класний для мене. Не знаю, як це прийняти, треба просто змиритися.
20.06.2017, 14:15»