Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско - Шодерло де Лакло

Я показав записку Манон і повідомив її, до якої хитрості вдався, щоб вільно проникнути до неї. Як моя вигадка, так і вигадка пана де Т*** привели її в захват. Декілька хвилин ми сміялися не замовкаючи; але, заговоривши з нею про останню затію як про жарт, я був уражений, що вона серйозно почала наполягати на її здійсненні. Марно я заперечував, що нелегко так відразу знайти людей, здатних затримати Г*** М*** і не випускати його до ранку; вона сказала, що в усякому разі слід спробувати, якщо пан де Т*** затримає його ще на цілу годину, а у відповідь на інші мої заперечення заявила, що я тираню її й не бажаю ні в чому зробити їй приємність. План цей здавався їй надзвичайно привабливим. «Ви займете його місце за вечерею, – твердила вона, – ви ляжете спати під його ковдрою, а завтра рано-вранці викрадете в нього коханку разом із грошима. Ви добре помститеся батькові й синові».

Я поступився її наполяганням, незважаючи на смутні передчуття, що немовби пророкували мені фатальну катастрофу. Я вийшов із дому, маючи намір попросити двох-трьох гвардійців, із якими познайомив мене Леско, взяти на себе турботу про затримання Г*** М***. Я застав удома тільки одного з них; але той був заповзятливий хлопчина, який, не встигнувши дослухати до кінця, відразу поручився мені за успіх; він тільки зажадав від мене десять пістолів на оплату трьох солдатів-гвардійців, яких вирішив залучити до справи, ставши сам на чолі загону. Я просив його не втрачати часу. Він зібрав їх раніше ніж за чверть години. Я чекав у нього в кімнаті й, як тільки він повернувся з товаришами, сам довів його до кута вулиці, по якій Г*** М*** неодмінно мав пройти, щоб потрапити до будинку Манон. Я наказав йому поводитися з ним ввічливо, але стерегти його до сьомої години ранку так пильно, щоб я міг бути спокійний, що він не вислизне. Він відповів мені, що відведе його до себе в кімнату і змусить роздягтись, а то навіть і влягтися в ліжко, сам же він із трьома своїми спільниками проведе ніч за випивкою та грою.

Я залишався з ними, доки не побачив Г*** М***, що наближався, і тоді відступив на декілька кроків у темряву, щоб бути свідком такої незвичайної сцени. Гвардієць рушив на нього з пістолетом в руці і ввічливо пояснив, що не зазіхає ні на його життя, ні на гроші, якщо ж він не піде за ним добровільно, вчинить щонайменший опір або закричить, то він прострелить йому голову. Г*** М***, побачивши за ним іще трьох солдатів і, поза сумнівом, побоюючись зарядженого пістолета, не чинив опору. У мене на очах його повели, як барана.

Я негайно повернувся до Манон; і, щоб не збуджувати ніяких підозр у слуг, сказав їй входячи, що пана Г*** М*** можна не чекати до вечері, що він затриманий невідкладними справами і просив мене вибачити його і повечеряти з нею, а що стосується мене, то провести вечір із такою прекрасною дамою я вважаю за велике щастя. Вона відповіла дуже люб’язно, вправно сприяючи виконанню нашого плану. Ми сіли за стіл, набрали поважного вигляду, доки лакеї прислуговували нам. Нарешті, відпустивши їх, провели один із найчарівніших вечорів у нашому житті. Крадькома я наказав Марселю найняти карету і звеліти кучерові бути біля під’їзду о шостій годині ранку. Близько півночі я вдав, що прощаюся з Манон, але безшумно повернувся за сприяння Марселя і збирався зайняти ліжко Г*** М***, подібно до того, як зайняв його місце за столом.

Тим часом зла доля готувала нам загибель. Ми вдавалися до безумних насолод, а меч завис над нашими головами. Нитка, що тримала його, готова була увірватися. Проте, щоб зрозуміти всі обставини жахливого краху, слід пояснити його причину.

Г*** М*** ішов у супроводі лакея, коли був затриманий гвардійцями. Цей хлопчина, переляканий нежданою пригодою, пустився навтіки і, прагнучи надати допомогу своєму панові, негайно попередив старого Г*** М*** про те, що сталося.

Така неприємна новина не могла не стривожити його в найбільшій мірі. То був його єдиний син, сам же він для свого похилого віку відзначався надзвичайною рухливістю. Передусім він зажадав від лакея звіту в тому, що син його робив пополудні: чи не сварився він із ким-небудь, чи не вплутався в чужу сварку; чи не побував у якому-небудь кублі. Лакей, вважаючи молодого хазяїна в крайній небезпеці й вирішивши не нехтувати ніякі засоби для надання йому допомоги, розповів усе, що знав про його любов до Манон, про витрати, яких вона йому коштувала, про те, яким чином він провів час у себе вдома години до дев’ятої вечора, про його відхід і нещасливе повернення. Цього вистачало, щоб старий запідозрив тут якусь любовну пригоду. Хоча було вже не менше, ніж пів на одинадцяту, він не вагаючись негайно ж вирушив до начальника поліції. Він попросив його віддати особливі накази всім поліцейським патрулям, а один із них надати в його особисте розпорядження, і разом із поліцейськими поспішив на ту вулицю, де був затриманий його син. Він оббігав усі частини міста, де міг сподіватися його відшукати, і, не напавши ніде на його слід, попрямував в особняк його коханки, вирішивши, що за цей час той міг туди повернутися.

Я збирався вкластися в ліжко, коли він з’явився. Двері нашої спальні були зачинені, й я не чув стуку з вулиці; він увійшов у супроводі двох поліцейських і, після марних розпитувань про долю сина, захотів побачити його коханку, щоб дізнатися хоч що-небудь від неї. Він піднявся сходами в незмінному супроводі поліцейських. Ми були вже готові вкластися в ліжко; він відчиняє двері, й, коли ми бачимо його, кров студеніє у нас в жилах… «О Боже, це старий Г*** М***», – кажу я Манон. Я кидаюся до зброї. На лихо, шпага заплуталася в портупеї. Бачачи мій рух, поліцейські підбігли, щоб схопити мене. Людина в сорочці беззахисна; вони відняли у мене всі засоби опору.

Г*** М***, хоча і приведений у сум’яття цією сценою, не забарився мене впізнати. Ще легше було йому впізнати Манон. «Що це, обман зору? – суворо звернувся він до нас. – Чи не бачу я перед собою кавалера де Ґріє та Манон Леско?». Я був у такій нестямі від сорому й горя, що не відповів ні