Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
Перед строєм — два капітани: «старий» ротний командир закінчує розпоряджатися, поруч з ним стоїть новий ротний, що прибув з Сергієм.
СТАРИЙ РОТНИЙ: Кому який маршрут — зрозуміло? По машинам! (стрій враз перетворився на мурашник: екіпажі пішли хто куди — кожен до своєї машини) Ану жвавіше! БІГОМ — МАРШ!
Ніхто не побіг.
Броники — хто як, без поспіху й порядку — викермовують з ряду, — ті, хто стояв задом, розвертаються, — виїжджають з стоянки на дорогу, — і звертають вправо — до АЕС. На розвідку.
Перекреслене слово «Чорнобиль» — шляховий покажчик, що означає «Кінець населеного пункту». Повз нього трасою, у потоці іншої крупної будівельної та військової техніки, по одному, по два проїжджають броники.
У бронику Коля і Петро вдягають респіратори: Коля — білий респіратор-«пелюстку», Петро — зелений армійський. Сергій дивиться на них і теж одягає свій зелений поролоновий респіратор.
Трасою Чорнобиль-Прип’ять, по обидва боки якої — стіни мертвого рудого соснового лісу, їде броник.
На повороті дороги навпроти «Факела» — бетонної кількаметрової емблеми ЧАЕС — зупиняється на узбіччі. З люка вилазить Петро в зеленому наморднику-респіраторі, на шиї на ремені висить ящичок дозиметричного приладу в буряково-червоному чохлі.
Зістрибує, притримуючи прилад, — робить пару кроків убік… Завмирає на місці з півхвилини, тримаючи на висоті пояса світлий дюралевий зонд на дюралевій же метровій трубці-держаку: міряє радіаційний фон.
Сергій, по груди висунувшись із люка, дивиться на нього згори.
ПЕТРО (кричить, не відриваючи погляду від шкали): Фон — 12 рентген за годину…
СЕРГІЙ (бурмоче в респіратор): Нічо собі…
ПЕТРО (опускає зонд майже до землі, знову натискає кнопку «ИЗМЕРЕНИЕ» на приладі, пильно дивиться на шкалу приладу): Земля… — 15 з половиною рентген за годину… (підтюпцем біжить до броника)
СЕРГІЙ (підраховує): Мільйон нормальних рівнів радіації…
…Усередині броника, що вже зірвався з місця й різко набирає швидкість, блимає сигнальна лампочка бортового рентгенометра. Сергій і Петро прослизають назад повз це червоне блимання. Ляскає люк, всередині стає темно.
КОЛЯ (Сергію): Тут на повороті, «коло Факела», — найвищі рівні на цьому маршруті… Ти маршрут запам’ятовуй, головне. Це робота командира — вести маршрутом. Я що? Я тільки машиною керую.
Петро кострубато записує цифри в перегнутий навпіл, заяложений зошит у клітинку. До короткого стовпчика з пар чисел додається: «12 р/г /15,5 р/г».
СЕРГІЙ: Давай, буду записувати.
ПЕТРО (передає зошит): Пишеш фон, а через косу риску — рівень на землі… Зрозуміло?
КОЛЯ (показує вперед, у праве віконце): Он, дивись: ото над лісом — АЕС… А он то — 4-й енергоблок виглядає…
Над верхівками сосон видно високу довгу білу індустріальну споруду — її верхню частину; над нею бовваніють коробки енергоблоків. Усе наче ціле, нормальне…
Броник завертає в зелений сосновий ліс.
їде широкою піщаною дорогою краєм села, повз будинки, садки, палісадники… З іншого боку зеленіє дрібний молодий соснячок, він поступово переходить у густий ліс.
Людей нема. Квокчуть кури. Спека.
ПЕТРО (залазить на броник після заміру): 20 мілі-рентген на годину. Земля — 27 мілі-рентген…
Під броником звідкілясь виникає невелике собача. Дзявкає, дивиться вгору на людей. Екіпаж висунувся з люків.
ПЕТРО: Нічого тобі дати, бідне…
СЕРГІЙ (дивлячись на собача — по складах, як дитині): Не-ма… Ну — не-ма нічого…
КОЛЯ (з досадою): Нічого з собою не взяли! Треба ж такому! Звичайно завжди возимо з собою щось перегризнути, — хтозна, куди й на скільки нас занесе…
Покинута, єдина на все село собака, задерши морду, дивиться на людей такими очима…
КОЛЯ (зненацька): Стій! Пам’ятаєш, у нас там колись… (зникає у люкові)
Засохлий бутерброд летить вниз, — собака клацає його на льоту.
Дивиться вслід бронику, що від’їжджає…
Йде назад до своєї господи.
Броник на трасі, не доїжджаючи пару сот метрів до наступного села (в’їзд до котрого перекритий смугастим чорно-білим шлагбаумом), пригальмовує. Зупиняється, здає задом на заасфальтований з’їзд до зеленого соснового лісу, глушить мотор. Петро з приладом вилазить першим, за ним зістрибує Коля, знімаючи респіратор; потім Сергій.
ПЕТРО (в респіраторі, міряє): 29 мілірентген на годину… Земля — 32. (закриває чохол
