Зірки Егера - Геза Гардоні

Бей замислився.

— Ну, гаразд,— сказав він нарешті.— Нехай завтра за годину до заходу сонця в затоці стоїть корабель з оранжевим прапором на відстані польоту стріли від Семибаштового замку. Чекай мене на березі. А як я тебе впізнаю?

— Придивись до мене добре при світлі місяця. Якщо завтра не впізнаєш з обличчя, то шукай тюрбан жовтий, як сірка.

— Отже, за годину до заходу сонця.

— Рівно об одинадцятій годині,— відповів Гергей.

За турецьким часом захід сонця буває о дванадцятій годині.

Було вже за північ, коли Гергей з Мекчеї повернулися.

— Сич іще тут? — спитав Гергей, заходячи в корчму.

— Хропе,— відповів Мільціад.

— Ти можеш так зробити, щоб він не прокидався до завтра до одинадцятої години?

— Щось придумаємо,— відповів корчмар.

Він хутко узяв склянку, налив у неї води, всипав якийсь порошок. Порошок розчинився, як сіль.

Потім корчмар потряс турка за плечі.

— Гей, Байгук? Чи не пора додому?

Турок підвів голову і подивився довкола каламутними очима і позіхнув.

— На випий води і гайда додому.

Турок навіть не глянув на склянку, тільки простягнув руку. Він вихилив воду і втупився очима в стіну перед собою. Спробував підвестись, але знову звалився.

Гергей всунув корчмареві в руку п'ять золотих.

— Можеш не хвилюватись,— по-змовницькому підморгнув Мільціад.— Цей молодець не зрушить звідси хоч до завтрашньої ночі.

Найняти судно було легко. Вони вибрали в Золотому Розі чотиривесельну грецьку фелюгу й зафрахтували її аж до Текирдага, який був за добу шляху від Константинополя. Вони роздобули оранжевий прапор, заплативши власникові судна два золотих завдатку. Невдовзі по обіді човен уже стояв на визначеному місці. Прапор підняли за дві години до заходу сонця. Гергей побіг у корчму. Турка розбудили і сказали, що бей звелів йому піти і стати на березі біля судна, яке підняло оранжевий прапор.

Турок усе ще не встиг протверезитися. Шаркезі змушений був провести його. Турок ішов покірно, похитуючи своїм жовтим тюрбаном у такт кроків. Він не міг збагнути, чи тепер ранок, чи вечір. Запам'ятав тільки одне: бей наказав підійти до якогось корабля на березі.

Гергей і його друзі йшли всі поодинці на великій відстані від нього.

Якщо бей прийняв пропозицію, то вони зразу слідом за ним ступлять на корабель. Якщо ж бей не наважиться чи просто не захоче піти на такий крок, нехай сам домовляється із своїм земляком у жовтому тюрбані.

Найважливішим питанням було: чи приведе Ісмаїл-бей з собою Балінта Терека. З'ясувати це доручили Черган. Їй нічого не говорили про заплановану втечу — сказали тільки, що Балінта Терека ведуть до султана, а їм хочеться ще раз його побачити. Було домовлено: як тільки дівчина побачить бея, двох солдатів і пана Балінта, хай потягнеться до гілки дикого винограду, наче збирається зірвати листочок. Тоді Мекчеї, якого поставлять приблизно за тисячу кроків від неї, махне своїм друзям, Мовляв, усе гаразд. Вони ж будуть ходити за тисячу кроків від берега. Гергей одягнеться дервішем, Ева — циганкою, Янчі — персидським купцем, Маті — курдом, продавцем бубликів, Мекчеї — торговцем рибою.

Ева сиділа навпочіпки поруч з Маті і їла бублик.

У точно визначений час Мекчеї підняв на голову дерев'яний лоток з рибою і рушив до берега.

То був сигнал.

Янчі зблід. Сльози радості навернулися йому на очі. Гергей розрум'янився від хвилювання. Ішли за сто-двісті кроків одне від одного.

Судно вже стояло, пришвартоване до берега. Оранжевий прапор весело тріпотів на вітрі. Власник фелюги — молодий грек, торговець цибулею — підраховував на кормі денну виручку.

Турок, схожий на сича, стояв на березі й тупо дивився на фелюгу. На голові в нього височів тюрбан.

Позаду турка на березі сидів Шаркезі й мив ноги у зеленій морській воді.

— Ідуть! — пробелькотів Янчі, забігаючи поперед Гергея.— Боже, допоможи нам! — У нього тремтіли ноги.

Гергей оглянувся. Він побачив, як повільно наближається бей разом із сивоволосим угорцем. За ними йдуть двоє солдатів у білих тюрбанах, обидва озброєні списами.

Бей обернувся і щось сказав солдатам. Ті повернули назад до Семибаштового замку.

Янчі поквапився до фелюги, та коли він минав Гергея, той схопив його за плащ.

— Не поспішай!

Бей разом з Балінтом Тереком спокійно спускалися вниз по