Жінка у білому - Вилки Коллінз
— Так. Я сиділа тихо й слухала — і чула шурхіт.
— А в якому напрямку?
— До твоєї кімнати.
Я знов задумалась. Того шурхоту я не почула, бо саме була заклопотана своїми листами. А рука у мене важка, перо скрипить, дряпає папір. Швидше мадам Фоско могла розрізнити це шкрябання, ніж я — шурхіт її шовкової сукні. Ще одна причина не довіряти листи поштовій сумці в холі.
Лора спостерегла мою задуму
— Нові труднощі! стомлено мовила вона. Нові труднощі й нові небезпеки!
— Ніякої небезпеки, — заперечила я. — Просто невеличкі утруднення. Я думаю як найпевніше передати листи в руки Фанні.
— То ти й справді їх написала? Ох, Меріан, благаю тебе не ризикуй, будь обачна!
— Ні, ні, боятися нічого. Дай подумати... Котра зараз година?
Була без чверті шоста. У мене вже не було досить часу, щоб дійти до сільського заїзду і встигнути вернутися на обід. Але коли б я стала дожидати вечора, я б, може не знайшла другої нагоди непомітно вийти з дому.
— Замкнись і лиши ключа в замку, Лоро, — сказала я, — і не бійся за мене. Коли за дверима хтось допитуватиметься, де я, відгукнись і скажи, що я пішла на прогулянку
— Коли ти повернешся?
— До обіду, і то неодмінно. Наберися мужності, рідненька. Завтра в цей час про тебе вже дбатиме розумний чесний, вірний чоловік. Компаньйон містера Гілмора наш найближчий друг після самого містера Гілмора.
Вийшовши від Лори, я надумала, що, поки не переконаюся, що діється на долішньому поверсі, мені краще не показуватися там у костюмі для прогулянок. Я ще не пересвідчилась, де сер Персіваль: в будинку чи надворі.
Співи канарок у бібліотеці й запах тютюнового диму, що сочився крізь прочинені двері, зразу підказали мені, де граф. Я озирнулась через плече, коли проходила повз двері, й побачила, на свій превеликий подив, що він із найчарівнішою люб'язністю хвалиться вишколом своїх птахів, економці! Напевне, зумисно її запросив, бо сама вона нізащо б не додумалась зайти до бібліотеки. За кожним, бодай найдрібнішим учинком цього чоловіка завжди ховається якась потаємна мета. Яка ж мета в нього нині?
Але ніколи мені було розгадувати причини, які спонука ли графа розважати економку. Я почала шукати графиню і переконалась, що вона ходить по своєму улюбленому колу — все кругом басейну.
Я була трохи непевна, як мадам Фоско зустріне мене після спалаху ревнощів, що їх я викликала в ній недавно. Але її чоловік устиг тим часом приборкати її — вона заговорила до мене, як завжди, чемно. Я звернулась до неї лише для того, щоб вивідати, що поробляє сер Персіваль. Мені вдалося зробити непрямий закид про нього, і після деякого словесного фехтування зі мною вона нарешті сказала, що він вийшов з дому.
— І котрого коня він узяв? — спитала я недбало.
— Нікотрого, — відказала вона. — Він вирушив пішки дві години тому. Наскільки я зрозуміла, він пішов розпитувати далі про жінку на ім'я Анна Катерік. Схоже на те, що він завзявся будь-що вистежити її, невідомо нащо. Ви не знаєте, міс Голкомб, чи її божевілля небезпечне?
— Не знаю, графине
— Ви йдете додому?
— Так, мабуть піду. Певне скоро вже треба буде пере вдягатися для обіду.
Ми разом повернулися в будинок. Мадам Фоско звільна попрямувала в бібліотеку й зачинила за собою двері. А я зараз же кинулася по свої капелюха й шаль. Не можна було втрачати ні хвилини, якщо я хотіла добігти до заїзду, побачитися з Фанні й встигнути вернутися на обід.
Коли я знов переходила хол, там нікого не було, і співи канарок припинилися в бібліотеці. Одначе ніколи було зупинятися для нових розслідувань. Я тільки переконалася, що шлях вільний, і квапливо вийшла з будинку з двома листами в кишені.
Прошкуючи до села, я подумки приготувалася до можливої зустрічі з сером Персівалем. Я була певна, що не розгублюся, коли матиму справу тільки з ним самим. Всяка жінка, що вміє тримати себе в руках, упорається з чоловіком який не може стримати свою буйну вдачу. Сера Персіваля я не так боялась, як графа. Замість занепокоїтись, почувши про мету його прогулянки, я, навпаки, заспокоїлась. Поки його найдужче тривожить те, як би вистежити Анну Катерік, у Лори і в мене є трохи надії, що він тим часом менше нас переслідуватиме. Заради нас самих і заради бідолашної Анни я палко надіялась і молила Бога, щоб вона все-таки не потрапила до його рук.
Я йшла так хутко, як тільки дозволяла спека, і час від часу озиралась, чи не йде хто за мною, аж поки добулася до перехрестя, звідки дорога вела просто до села.
Ніхто мені не трапився на дорозі, тільки ззаду над'їхав порожній сільський фургон. Скрипіння його незмащених коліс дратувало мене, і, коли я побачила, що фургон теж звернув на дорогу до села, я зупинилась, щоб пропустити його вперед і щоб бачити, але не чути. Придивившись уважніше, я начебто запримітила чиїсь ноги в тіні за фургоном; візник ішов спереду, біля своїх коней. Тут дорога була така вузька, що фургон зачіпав обабіч гілля дерев і живоплоту, і я мусила зачекати, поки він проїде, щоб перевірити, чи не привиділися мені ті ноги. Певне, таки привиділись, коли фургон проїхав, дорога за ним була безлюдна.
Я дійшла до готелю, не здибавши сера Персіваля й не помітивши нічого підозрілого. Я зраділа, що господиня заїзду прийняла Фанні дуже привітно. Вона надала дівчині кімнатку, де можна було спокійно посидіти, не чуючи гамору з їдальні, та затишну спаленьку нагорі. Побачивши мене, Фанні знов розплакалась і цілком справедливо сказала, сердешна, як це жахливо, коли тебе виганяють, наче за яку непрощенну провину, а насправді їй нічого ж було закинути. Навіть сам хазяїн, прогнавши її, не мав до чого придертися.
— Ви вже якось із цим змиріться, Фанні, — сказала я. — Ми з вашою пані залишимося вашими друзями й докладемо всіх зусиль, щоб ваші рекомендації не постраждали. А тепер послухайте мене. Я маю дуже мало часу. Хочу дати вам одне важливе доручення. Мені треба, щоб ви приставили куди слід ці два листи. Одного, що з маркою, ви вкинете в поштову скриньку, як тільки прибудете завтра в Лондон. Другого, адресованого містерові Ферлі, ви віддасте йому особисто в руки, як тільки приїдете додому. Сховайте обидва листи, нікому їх не показуйте й не віддавайте. Вони мають дуже велике значення для вашої пані.
Фанні сховала листи за
