Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
Почну від зауваження, що, читаючи "Націоналізм" Дмитра Донцова, я відініс враження, що він, сформулювавши у своїй голові тезу, за якою "Гомо гоміні люпус ест" (людина людині - вовком є), перенісши цю тезу на міжнаціональні стосунки, позбирав цитати з різних праць філософів, щоб підбудувати ними свою доктрину українського націоналізму. Його доктрина відповідала потребам українських націоналістів. Я, крім праць Ніцше, мало читав інших авторів, на які посилається Дм. Донцов. Щодо Ніцше, котрий проголошував релятивістичну теорію вартості й моралі, котрий проголошував ірраціоналізм, тобто недоступність розумового пізнавання дійсності, котрий проголошував елітаризм та ідеал "надлюдини", яка розпоряджає силою волі в прямуванні до влади, і на поглядах котрого, між іншими, була побудована ідеологія фашизму, то тут Дмитро Донцов з ним у цілковитій згоді. Натомість щодо інших філософів, на яких посилається Дм. Донцов, то в мене виникають сумніви, чи це, просто, не вирвані з контексту потрібні Д. Донцову цитати. На сторінці 241 згаданої праці Дм. Донцов пише: Не дуріть себе, гукає Він модерному гуманітаристові, Я не прийшов щоби принести мир за всіляку ціну; є речі гірші від війни і пролиття крові. Я прийшов, щоби принести не мир, але меч. Я прийшов, щоби порізнити родини, не на те, щоб їх поєднати; щоби зруйнувати царства, а не на те, щоби їх укріпити; щоб підняти матір проти доньки і доньку проти матері, щоб установити не толеранцію, але універсальну правду.
Наведене тут, по-перше - невірний, довільний переклад з Євангелія від Матвія 10:34-35; по-друге ж - Дм. Донцов наводить цю цитату на твердження, що й Ісус Христос був "революціонером", котрий закликає до застосування сили. Робити такий висновок з навчання Ісуса Христа - гріх проти Бога і гріх проти науки. Я - не спеціаліст з тлумачення Біблії, проте знаю її зміст, читав її не один раз, знайшов у ній багато правди про Добро, знайшов великий розум. І я тверджу: вирвана Дм. Донцовим цитата з Матвія 10:34-35 чи Луки 12:51-53, не може бути підтвердженням донцовського висновку про "революційність" Ісуса Христа. Все навчання Ісуса Христа зводиться до любові, миру між людьми. Щоб підтвердити необґрунтованість твердження Дм. Донцова, я заглянув до "Біблійного довідника" Генрі Галея і знайшов у ньому інтерпретацію з Євангелія від Луки 12:49-51. Ось вона: Духовна спільнота. Христос прийшов принести людям мир, але Він знав, що стане причиною суперечок. Це нагадувало Йому про вороже наставления світу до Нього і він бажав, щоб все це вже завершилося. Люди проявляли мудрість у маловажних справах, але були цілком нерозумними і духовно сліпими у своєму відношенні до Нього? [59]
Мою думку про недопустимість такого, як у Дмитра Донцова, тлумачення Євангелія від Матвія і від Луки підтвердив у листі до мене на сьогоднішній день 92-річний український пастор Пресвітерської церкви Михайло Фесенко - довголітній редактор "Євангельської правди", випускник Духовної академії в Прінцетон, США, великий авторитет у тлумаченні Святого Письма.
Зі сказаного тут виходить, що, по-перше, до майбутніх інтердисциплінарних дослідів українського націоналізму і його діяльності повинні включитися також богослови (це теж тому, що велика кількість священиків, зокрема Греко-католицької церкви, в тому й о. Іван Гриньох, включилися в пропагування українського націоналізму), а по-друге, що не можна вірити Дм. Донцову, коли він посилається на багатьох філософів. Тому й виникає потреба перевірки чесності Дм. Донцова у його цитуванні, отже й філософи повинні включитися до дослідів українського націоналізму.
Багато людей, аби переконатися про що написане в книжці, спершу заглядають до її "змісту". Тому пропоную передрук "Змісту" книжки "Націоналізм", з якого можна багато-дечого зрозуміти:
Частина перша - Українське провансальство
1. Примітивний інтелектуалізм
2. "Науковий" квієтизм
3. Хуторянський "універсалізм"
4. Матеріалізм (лібералізм, демократизм, пацифізм, партикуляризм, анархізм)
5. Провансальство і політична симбіоза; суверенність як "забобон", підрядність національного імперативу
6. Тактика провансальства, антитрадиціоналізм
7. Плебс versus нація, утопія versus легенда, хуторянська "калокагатія "
8. Дегенерація провансальства
Частина друга - Чинний націоналізм
1. Песимізм і предтечі самовистарчаючого націоналізму
2. Воля, як закон життя. її форми. Воля влади. Роль від'ємного моменту. Дві перші вимоги вольового націоналізму.
3. Романтизм, догматизм, ілюзіонізм - третя вимога націоналізму
4. Фанатизм і "аморальність", як четверта вимога вольового націоналізму
5. Свідоцтво історії - "романтизм" як чинник поступу. Синтеза раціоналізму та інтернаціоналізму - п'ята вимога вольового націоналізму.
6. Творче насильство та ініціативна меншість, як порядкуючі сили - шоста вимога вольового націоналізму
7. Світогляд "фаустівських" і "буддистських" народів -дилема: або - або
Частина третя - Українська ідея
1. Новий національний "Ерос"
2. Зміст української ідеї - яскравість, виключність, всеобій-маючість
3. "Містика " і "реальне життя"
Заки перейти до процитовування деяких власних і чужих, але відповідаючих Дм. Донцову, винятків з його "Націоналізму", спершу декілька зауважень щодо "Змісту" цієї книжки. Він вказує
