Одіссея капітана Блада - Рафаель Сабатіні

— Те, що я казатиму пану де Кюссі, вас не стосується.

— Це саме те, що я й мав на увазі, мій генерале.

— Але, мені здається, вас має цікавити, що ми не зможемо дати вам більше, як одну десяту частку здобичі. — Де Рівароль обурено вдарив кулаком по столу: цей пірат був диявольськи спритний у суперечці, справжній фехтувальник словами.

— А ви певні, пане бароне, в тому, що ви... не можете дати більше?

— Певен, що не дам!

Капітан Блад знизав плечима й подивився собі під ноги.

— У цьому разі, — сказав він, — мені залишається тільки пред’явити вам рахунок, зазначивши суму, яка компенсує нам згаяний час і порушення наших планів у зв’язку з прибуттям у Петі-Ґоав. Щойно це питання буде врегульоване, ми розійдемося друзями, пане бароне. Поки що ніхто нікому не заподіяв шкоди.

— Якого біса ви маєте на увазі? — Барон схопився з місця, подавшись усім тілом через стіл до Блада.

— Невже я незрозуміло висловився? Можливо, я не досить вільно розмовляю французькою, але...

— О, ваша французька досить вільна; занадто вільна часом, дозволю собі зауважити. А тепер послухайте мене, мосьє флібустьєр. Я не та людина, з якої можна клеїти дурня, у чому ви незабаром пересвідчитесь. Ви з вашими людьми перейшли на службу до короля Франції. Ви маєте звання капітана першого рангу і одержуєте за це платню, а ваші офіцери мають звання лейтенантів. Ці ранги накладають на вас не тільки обов’язки, які вам слід добре вивчити, а й покарання за невиконання цих обов’язків, що вам теж не зашкодить знати. Покарання ці бувають часом досить суворими. Найпершим обов’язком офіцера є покора. Звертаю на це вашу увагу. Ви не повинні тішити себе обманом, що ви мій союзник у намічених мною операціях. Усі ви — тільки мої підлеглі і не більше. У моїй особі ви бачите командира, який командує вами, а не компаньйона і рівню. Сподіваюсь, ви зрозуміли мене?

— О, будьте впевнені, я розумію, — розсміявся Блад. Конфлікт із бароном повернув Бладові його колишнє вміння володіти собою. Тільки одна думка псувала йому настрій — він картав себе за те, що був неголений. — Запевняю вас, генерале, я нічого не забуваю. Наприклад, я пам’ятаю — чого не можна сказати про вас, — що умови нашої служби скріплені нашими підписами в договорі, а в ньому зазначено, що ми одержуємо одну п’яту частку здобичі. Якщо ви відмовляєтесь від цього зобов’язання, ви скасовуєте угоду, а разом із тим звільняєте нас від узятих зобов’язань і позбавляєте честі служити у військово-морському флоті під вашим командуванням.

Усі три його офіцери вголос висловили своє схвалення.

Рівароль пильно подивився на них — так, це була поразка, він це відчув.

— Коли говорити відверто... — боязко почав де Кюссі.

— Коли говорити відверто, мосьє, все це ваша робота! — накинувся на нього барон, зрадівши, що нарешті знайшовся винний, на якому він може зігнати свою злість. — Вас слід покарати за це. Ви зганьбили королівську службу, ви поставили мене, представника його величності, в безглузде становище.

— Отже, неможливо нагородити нас однією п’ятою? — спитав Блад м’яко. — У цьому разі немає ніякої потреби кричати на пана де Кюссі або карати його. Він не винен, що на меншу частку ми не погоджувались. Оскільки ви сказали, що не можете дотриматись умови, ми йдемо від вас. Становище залишається таким, яким воно й мало бути, коли б пан де Кюссі точно дотримувався ваших інструкцій. Ви, по суті, скасували наш договір, а тому, говорячи по честі, не можете претендувати на наші послуги, так само як і затримувати нас.

— «По честі», сер? Чорт забирай ваше нахабство! Чи ви натякаєте, що я можу в якійсь мірі бути нечесним?

— Я ні на що не натякаю, і не будемо більше сперечатися, — кинув капітан Блад. — Слово за вами, генерале: скасовуєте ви угоду чи ні?

Барон сів.

— Я обдумаю це питання, — буркнув він сердито. — Про моє рішення вас повідомлять.

Капітан Блад підвівся. За ним підвелися і його офіцери.

— Мосьє бароне! — вклонився Блад.

Потім він і його корсари мовчки вийшли з каюти, давши командувачу королівських сухопутних і військово-морських сил Франції в Америці можливість подумати.

Ви можете собі уявити, як мосьє де Кюссі надзвичайно туго довелось у наступні чверть години. На нашу думку, йому слід навіть поспівчувати. Як осіння буря зриває пушинки з кульбаби, так гнів барона де Рівароля розвіяв самовпевненість пана де Кюссі. Командувач королівських армій повівся з губернатором Еспаньйоли як із хлопчиськом. А де Кюссі захищався, хапаючись за той-таки погляд, що його капітан Блад так чудово вже виклав баронові: якщо угоду з піратами не схвалено, то ніхто нікому не завдав ніяких збитків. Однак де Рівароль погрозами і лайкою вибив і цю його зброю, примусивши губернатора замовкнути.

Від лайки барон перейшов до приниження. Оскільки, на його думку, де Кюссі довів свою нездатність посідати пост губернатора Еспаньйоли, то він вирішив сам виконувати обов’язки губернатора на час свого перебування на цьому острові. На підтвердження своїх слів він познімав з кораблів частину солдатів і встановив постійну охорону навколо замку де Кюссі.

Через ці дії барона почали відбуватися неприємності. Коли вранці наступного дня на берег зійшов Волверстон у барвистій хусточці на голові — він узагалі любив одягатись у все яскраве, — якийсь французький офіцер поглузував з нього. Незвичний до такого ставлення, Волверстон у свою чергу висміяв офіцера. У відповідь офіцер перейшов до образ, але його відразу ж звалив важкий кулак велетня. Десь за годину про цей випадок дізнався де Рівароль і наказав негайно ж заарештувати Волверстона й відправити під варту в замок.

Барон тільки-но сів обідати з паном де Кюссі, коли служник-негр доповів про прихід капітана Блада. Де Рівароль роздратованим голосом погодився прийняти його. До