Одіссея капітана Блада - Рафаель Сабатіні

Мені, піратові і морському розбійникові, доводиться стояти отут і пояснювати вам, у чому полягають інтереси і честь Франції. Ви ж, французький генерал, нехтуючи всім цим, намагаєтеся витрачати кошти, надані у ваше розпорядження, на авантюру, що не має ніякісінького значення для Франції, хочете пролити кров французьких солдатів, щоб захопити місто, яке не зможете утримати. Ви йдете на це, бо вам сказали, що в Картахені багато золота і після її пограбування ви розбагатієте. Так може робити тільки лихвар, який торгується, намагаючись урвати хоч шматочок із частки здобичі, і виторговує поступки після того, як угода підписана. Якщо я помиляюся, хай мосьє де Кюссі про це скаже. Якщо не моя правда, доведіть мені це, і я перепрошу у вас. А зараз я не бажаю брати участі у ваших нарадах. Я пішов на службу до короля Франції з чесними намірами. Але чесна служба несумісна з нападами і пограбуваннями, і я не можу погодитись на марні витрати і смерть своїх людей. Відповідальність за такі речі цілком ляже на вас, генерале, і тільки на вас. Я хочу, щоб мосьє де Кюссі передав мою думку французькому урядові. Я, звичайно, виконуватиму ваші накази і чекатиму на них на борту свого корабля, оскільки наша угода лишається в силі. Якщо ж вас ображають мої слова, то я завжди до ваших послуг. Маю честь кланятися, бароне. До побачення.

Він вийшов, і його три капітани, хоча вони думали, що він божевільний, — вийшли слідом у цілковитому мовчанні.

Де Рівароль задихався, як риба, яку хвилі викинули на берег. Сувора правда позбавила його мови. Коли ж оговтався, то подякував Богові, що капітан Блад з власної ініціативи звільнив їх від своєї присутності. У душі де Рівароль згоряв від сорому і злості. З нього зірвали маску, його взяли на кпини, і це — його, командувача сухопутних і військово-морських сил Франції в Америці...

Але в середині березня ескадра таки відпливла до Картахени. Загін, що перебував під командою де Рівароля, підсилений добровольцями й неграми, налічував тепер близько тисячі двохсот чоловік. Де Рівароль вважав, що, маючи у своєму розпорядженні такі сили, він легко зможе тримати піратів у покорі.

Вони становили значну частину флоту на чолі з флагманом барона де Рівароля, «Віктор’єз», могутнім вісімдесяти-гарматним кораблем. Інші чотири французькі кораблі не поступалися своїми бойовими якостями перед «Арабеллою» Блада, що мала на озброєнні сорок гармат. За ескадрою йшли менші за водотоннажністю піратські кораблі «Елізабет», «Лахезіс» і «Атропо», а за ними дванадцять фрегатів, навантажених припасами, а також маленькі судна та човни, що йшли за вітрильниками на буксирі.

Вони ледь не зіткнулися з флотом Ямайки та полковником Бішопом, який вирушив на північ, до Тортуґи, через два дні після того, як барон де Рівароль вирушив на південь.

Розділ  XXVIІ. Картахена

Стримувана вітрами французька ескадра перетнула Карибське море в перші дні квітня і лягла в дрейф навпроти Картахени. Для (обговорення плану штурму міста де Рівароль скликав на борту свого флагманського судна капітанів усіх кораблів.

— Це має важливе значення, панове, — взяти місто зненацька. Так ми не тільки не дамо іспанцям змоги організувати оборону, а й перешкодимо їм вивезти з міста в глиб країни цінності. Я пропоную сьогодні пізно ввечері висадити на північ від міста загін, який зміг би виконати це завдання. — І він виклав деталі розробленого ним плану.

Офіцери де Рівароля вислухали його з пошаною і схваленням, Блад — з презирством, а капітани решти піратських кораблів — байдуже. Блад теж був присутній на цьому засіданні (читач пам’ятає, що він відмовився брати участь у нарадах, які скликатимуться де Ріваролем), бо відмовився з’являтися лише на нарадах, де вирішувалися плани майбутніх операцій.

Капітан Блад був єдиним серед учасників наради, хто точно знав, як краще захопити місто. Два роки тому він сам мав намір напасти на це місто, і тоді вдався до детальної розвідки — тепер же він міг розповісти багато корисного.

Пропозиція барона була саме такою, на яку слід було очікувати від командира, чиї знання Картахени базувались виключно на мапах.

Картахену з географічної та стратегічної точок зору можна було б назвати цікавим містом. Воно являє собою майже чотирикутник, прикритий зі сходу й півночі пагорбами. Південною частиною місто спускається до внутрішньої гавані, яка є одним з двох підступів до нього з моря. Зовнішня гавань являє собою лагуну милі зо три завширшки; до неї можна було ввійти через вузьку протоку, відому під назвою Бока Чік, або Маленька Горловина. Ця протока перебувала під захистом форту. Довга коса, покрита густим лісом, виступає на захід і служить природним молом для Картахени. А ближче до внутрішньої гавані під прямим кутом до природного молу прилягає ще одна смужка землі. Вона простягається на схід у напрямку материка. Поблизу материка ця смужка обривається, утворюючи глибокий, але дуже вузький канал, який служить своєрідними ворітьми в безпечну внутрішню гавань. Цей прохід захищений другим фортом. На схід і на північ від Картахени лежить материк, про який мова зараз не йде. Але на заході й на північному заході місто, так добре захищене з інших боків, виходить безпосередньо до моря. Тут воно підступає майже до берега і, крім невисоких кам’яних стін, здавалось, не має ніяких інших укріплень. Та ця видимість була облудною, і де Рівароль, складаючи свій план, не врахував цього.

Капітану Бладу залишилося пояснити труднощі, коли барон де Рівароль повідомив, що честь першого удару за прописаним планом надається піратам.

Блад саркастично посміхнувся, слухаючи, як розійшовся барон, розповідаючи про виявлення піратам такої честі. Цього він і чекав. На долю буканьєрів випадала лише небезпека та честь пролити ріки крові, а на долю де Рівароля — честь, слава і здобич.

— Я змушений відмовитись від високої честі, яку ви нам пропонуєте, — холодно зауважив капітан.

Волверстон схвалено крякнув, а Хаґторп кивнув. Ібервіль, якого разом з іншими обурювало чванство високопоставленого співвітчизника, ніколи не брав під сумнів рішень свого капітана. Шість французьких офіцерів з гордовитим подивом втупилися у ватажка піратів, а барон запитав зухвало: