Смерть малороса або ніч перед трійцею - Антон Дмитрович Мухарський

Антін Мухарський

Смерть малороса або ніч перед трійцею (майже гоголівська повість з циклу "Spirit of wild Ukraine" у відповідь на «творчість» Олеся Бузини)

Лист з того світу

(Замість епіграфа)

Одного дня, блукаючи тенетами Інтернету, наштовхнувся я на прекумедну картинку з підписом «Малоросійські письменники пишуть відкритого листа Олесю Бузині». На «фотожабі» створеній за мотивами видатного «рєпінського» полотна, замість облич козаків було вставлено портрети видатних українських письменників, починаючи від Гоголя, Шевченка, Котляревського і Квітки-Основ'яненка, продовжуючи Кропивницьким, Старицьким і усіма Тобілевичами разом взятими, із Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською, а також Іваном Франком, Нечуєм-Левицьким, Панасом Мирним, Грушевським, Винниченком, а ще чомусь Симоном Петлюрою і гетьманом Скоропадським укупі. Певне, мало підковані на українській літературі невідомі «інтернет-митці» вставляли гамузом всіх тих, хто, на їхню думку, підпадав під визначення «малоросійський літератор».

Проте, безпосередній вміст листа потішив мене ще більше. Наводжу його без купюр, бо, сподіваюся, на обкладинці цього видання стоїть позначка 21+, що означає — читання цієї книжки неповнолітнім, а також тим, кому не виповнився 21 рік заборонено.

Так от:

Отвіт малоросійських митців та філософів самозванцю та Московщини лихої запроданцю Олесю Бузині.

Ти, Бузина хрінов, орди Московської холуй та запроданець, самого Путіна прокладка обісрана. Який ти в чорта дворянин, малорос та білогвардієць, коли сам себе пальцем в жопу виїбати не можеш. Путін та Гундяєв висирають, а ти та твої прихильники пожирають. Не будеш ти, скурвий сину, синів українських під собою мати, бо азійської твоєї орди ми не боїмося, вдень і вночі будемо чортом тебе лисим називати, распройоб тебе в рот!

Московський ти підар, кацапський, анус, великодержавний козолуп, кремлівська блядь, бульварний онаніст, Великої, Малої та Білої Русі сука продажна, і всього Руськаго міра лисий задрот і блазень, самого Лєніна венеричний онук і нашого хуя крюк. КДБістська ти морда, ФСБешна срака, усіх табачників і українофобів підстилка вонюча, донецьких злодіїв скажений собака, пляшку безалкогольної «Балтики» тобі в дупу.

Отак малоросійські митці тобі відказали, плюгавче. Не дамо тобі, педофілу гнойному розказнями своїми брехливими молоду Україну спокушати, хуєм своїм недоміряним, до молодої дівиці не лізь! На морду тобі, хуєсосу, кінчаємо, бо числа не знаємо, а календарів на тім світі нема. Год у книзі, а день такий як і у нас. В аду тобі горіти, за твої писання. Поцілуй нас у сраку, довбойоб.

підписи: Григорій Сковорода Микола Гоголь Тарас Шевченко Іван Котляревський Петро Гулак-Артемовський Феофан Прокопович Пантелеймон Куліш Микола Драгоманов Та усі ті, кого ти у своїх опусах гівном обливаєш.

Ви знаєте, як прочитав я те, аж моторошно стало! Ну, думаю, Бузина, що ж ти такого там понаписував у своїх книжках, що покійники тобі з того світу листи шлють. Гоголівщина, та й годі! Хоча чого в тому Інтернеті не придумають!

Мерщій побіг на Петрівку і усього Бузину гамузом закупив. Читав «запоєм». Але нічого окрім відчуття, як кажуть малороси, «мєрзості», ця, з дозволу мовити «література», у мене не викликала. І це при тому, що я не належу до так званих «свідомітів-бандерівців», з чиїм засиллям нас майже не на кожній сторінці закликає боротися автор, а був таким само нейтральним киянином, що прагне гідного життя поза зоною «Руськаго міра», а радше в Європі, як і більшість тих мільйонів моїх однодумців, що у листопаді 2004 вийшли на Майдани у всій країні.

Проте, після оцих «бузинових» книжок, чесно скажу, я конкретно так «радикалізувався», і вискочила з-під мого пера майже гоголівська повість, теж достоту «радикальна», в дусі вищенаведеного «листа з того світу», бо «класики надихнули!»

Ти, Бузина, як її прочитаєш, не ображайся, бо «на ображених воду возять». І, хоч її головний герой схожий на тебе, але все ж таки, він — не ти. Дуже в це віриться.

Хоча, якщо отак подумати, то робиш ти зовсім непогану справу — пробуджуєш своїми брехливими розказнями «хохлів» та «малоросів», надихаєш ставати справжніми українцями. Тому я й не здивуюся, якщо раптом ти скажеш: «Справжній Бузина — то бандерівець і «свідоміт»! Бо все, що писав, то все робив навмисне, аби вас «рабів та гречкосіїв» від сну летаргічного пробудити! Бо вам сциш проміж очі, а ви все — «божа роса!».

Тож, друже, читай і смійся, бо, як казала моя бабуся: «З-під сміху люди бувають!» Отак сміхом і будемо одне одного лікувати. Ну, дай Бо!

Автор

ПЛАЧ ЗА «МАЛОРОСАМИ»

Ех, Україно! Матінко, Україно… Ти, що розляглася від самих Карпат аж до повноводного Дону, від Чорного моря до Білоруських лісів, ти, що бачила на своєму віку стільки людського горя, несправедливості, звіриної люті, ненависті та смертей, все одно лишаєшся доброю і лагідною до усіх, хто приходить пожити до твоєї оселі. Чому так, матінко Україно? Чому не схопиш оцих зміїв, що пригрілися у тебе на грудях, цих отруйних скорпіонів, що живляться твоїм теплом і щедрістю, і не вкинеш до багаття, що палає жаром помсти і відплати за облудну, диявольську сутність їхню? Бо ти мати! І любов твоя для всіх, бо всі вони — твої діти! Хай і зайди, приблуди без роду і племені… Але все одно — діти! І кожен любить тебе, як вміє, і кожен вважає тебе найріднішою, а себе найкращим сином у світі! Та й таким, що готовий не стільки з ворогами, як братами своїми битися до скону, щоби довести своє виключне право на твою любов, і ласку. І через ту «братовбивчу любов» знову заллєшся слізьми, і знову заридає, затріпоче від болю і жалю твоє багатостраждальне серце, як брат постане на брата і потечуть ріки братньої крові, і здригнеться земля від жахів, що коять вони через «любов до тебе». І не раз так було, та й, певне, не раз так буде, бо нема спокою і сталості у цьому краї, де два океани буття — Східний і Західний — сходяться між собою, утворюючи бурхливий вир, що