Сокіл і Ластівка - Борис Акунін

Браво, дівчинко! Так тримати!

— Так, у корабля є королівський патент на корсарський промисел, а на борту, за правилами, буде писар морського міністерства. І що з того?

— Значить, найнятий мною корабель має право нападати на ворожі судна і захоплювати здобич?

— За бажаним власника і на розсуд капітана, — швидко відказав Лефевр, піднявши палець.

— Чудово. А що потім відбувається зі здобиччю?

Арматор кисло сказав:

— Ну, її реєструє писар. Після повернення третина йде а королівську казну, третина йде власнику, а третина розподіляється між членами екіпажу.

— Власник у цьому плаванні я, — завдала рішучого удару моя розумниця. — Отже, третина здобичі буде моєю.

Вкрай збуджений Лефевр підхопився з крісла.

— Та ж ваша ціль — викупити з полону батька! Ви самі це казали! Якби ви хотіли вкласти гроші в корсарську експедицію, я призначив би за «Ластівку» зовсім іншу ціну!

Не піддавайся, любонько, сперечайся! Я стиснув кігті.

Летиція теж підвелася, щоб Лефевр над нею не нависав. Виявилося, що вона вища на зріст.

— Тоді я порозмовляю з іншими арматорами, порівняю розцінки і виберу найбільш вигідну пропозицію. Гадаю, на моєму місці ви вчинили б так само.

— Я думав, вам кортить позбавити батька від тяжких страждань, а ви думаєте про зиск! — гірко вигукнув судновласник. — Ну, добре, хай буде так. Половина трофеїв буде ваша, половина моя.

Мої кігті знову пішли в хід… Не давай себе надурити!

— Не заперечую… Але в цьому разі ви візьмете на себе й половину витрат. Замість двадцяти однієї тисячі трьохсот п'ятдесяти ліврів я заплачу вам десять тисяч шістсот сімдесят п'ять.

Яка сила характеру! А швидкість усного підрахунку!

Я відчув, що можу трохи розслабитися. Моїй вихованці пальця в рота не клади.

Чверть години йшла запекла торгівля, в підсумку якої арматор погодився скоротити на третину вартість оренди корабля. Отримавши натомість половину інтересу Це далося Лефеврові нелегко, йому довелося попотіти — в тому числі й у прямому сенсі. Він уже не мерз, на жовтому лобі виступив піт.

— Уф, — сказав він, утираючи обличчя мережаним манжетом. — Не заздрю вашому майбутньому чоловікові, мадемуазель. Якщо ви з вашим норовом взагалі колись знайдете собі партію.

Якщо він думав, що цим жалюгідним і мало гідним випадом закінчує баталію, то добряче помилився. Головний сюрприз був попереду.

— Дякую за турботу про мої матримоніальні перспективи, — незворушно промовила Летиція, — однак у мене є ще одне запитання. Звідки мені знати, чи попливе взагалі ваш корабель в Барбарію? Може, він побовтається кілька місяців у морі, нахапає здобичі і повернеться? А ви мені скажете, що викупити батька не вдалося?

— Та… та як ви можете таке… Честь купецького дому «Лефевр»! Моя репутація! Жахлива підозра! Нечувана образа!

Поки Лефевр шаленів і обурювався, вона спокійно вичікувала. Нарешті, зрозумівши, що криком її не пройняти, він примружився і спитав:

— Що ви пропонуєте? Хочете відправити з кораблем свого представника? Та ви нікого в Сен-Мало не знаєте.

— Я попливу на «Ластівці» сама.

У француза відібрало мову. З хвилину він витріщався на співрозмовницю, роззявивши рота. Потім стягнув свою величну перуку, витер рукавом голомозий череп і стомлено опустився в крісло.

— Ні, з вами геть неможливо мати справу… Ви не розумієте, чого вимагаєте. Чи знаєте ви, що таке корсарське плавання?

— Не треба розповідати мені про небезпеки. Вони мене не лякають.

— Та до чого тут це! Я й так бачу, що вас не злякають ні чорт, ні пекло. — Він безнадійно похитав головою. — Справа не в вас. Справа в екіпажі. Ніколи і ні за що матроси не підуть у корсарський рейд з бабою на борту. Це приносить нещастя.

Летиція недовірливо усміхнулася, але цього разу пройдисвіт мав рацію! Як я міг пропустити цю обставину? Очевидно, причина в тому, що, полюбивши свою нову вихованку, Я припинив сприймати її як істоту протилежної статі, вона стала для мене суголосною часткою моєї душі. Але моряки й справді народ забобонний. Якщо капітан оголосить, що в небезпечну експедицію з ними йде жінка, весь екіпаж негайно дезертирує. Я й сам, чесно кажучи, ставлюся з упередженням до таких рейсів. Ще відтоді, як потонув мій перший вихованець Ван Ейк. Хіба я не казав, що того разу його корабель віз із Джакарти дружину яванського губернатора зі служницею?

Я стривожено завовтузився на плечі своєї дівчинки. От уже цю стіну їй було ніяк не пробити!

Та, певно, не просто так її в пансіоні прозвали «колючкою». Така якщо вчепиться, то намертво.

— Забобони ваших моряків — не моя проблема, пане. Або я пливу на «Ластівці», або нашу розмову закінчено.

Я був певен, що тут він прожене її геть. Але Лефевр похилив голову, довго про щось міркував і врешті-решт, зітхнувши, сказав:

— Хай буде по-вашому. Я накажу внести в контракт відповідний пункт.

— Тільки врахуйте, — попередила вона, — я досконало вивчу цей документ. Нехай пункт буде сформульований так: якщо власник не зможе забезпечити моєї участі в плаванні, договір розривається, а крім того ви відшкодовуєте. мені всі витрати на поїздку в Сен-Мало.

— А якщо я знайду спосіб помістити вас на корабель, але і ви самі передумаєте і відмовитесь, то отриманий мною аванс не повертається, — парирував арматор.

Вони впритул дивилися один на одного. Я відчував, що хитрий лис знайшов якийсь викрут, надто вже він став догідливим. Обережніше, душе моя! Не дай себе надурити!

— Не сподівайтеся, — сказала Летиція. — Я не відмовлюся. Ходімо складати угоду.

Ми спустилися на поверх, де була контора. Дуже довго, протягом години чи півтори, клерк під диктовку записував пункти контракту, потім інший писар переписував начисто документ.

Після цього Летиція повільно прочитала його вголос. Я уважно слухав, як кажуть, нагостривши кігті. Був готовий дряпнути її, якщо побачу пастку.

— Мені не подобається пункт 18. — Дівчина насупилася. — Тут сказано, що судновласник не несе відповідальності за неуспіх експедиції у випадку, якщо полонений… помре.

Останнє слово вона вимовила з зусиллям.

— А як інакше? На все воля Божа. Якщо Господь вирішить покликати до Себе вашого татка, моєї провини в цьому нема. Якщо ж у вас будуть підстави хоч якоюсь мірою звинувачувати мене чи команду в цьому нещасті, то на це є пункт 19, де передбачено жорсткі штрафні санкції.

Заперечити на це було нічим. Летиція прочитала документ ще раз і рішуче підписала, розбризкуючи чорнило. Підписав і арматор.

Угоду було укладено.

— А тепер повернемося в кабінет. Там уже має чекати капітан Дезессар. Я передчуваю, що розмова з ним буде нелегкою! Маю попередити вас, це