Сокіл і Ластівка - Борис Акунін
«Сокіл і Ластівка» Бориса Акуніна: Історичний Роман Про Любов та Інтриги
У захоплюючому творі «Сокіл і Ластівка», написаному видатним російським письменником Борисом Акуніним, вируште в захопливу подорож століттями. Автор майстерно розповідає історію двох закоханих сердець, що покликані зламати кордони часу та простору.
Головні герої, Сергій та Юлія, — двоє молодих людей, яких об'єднує незвичайна доля. Вони опиняються в середньовічній Росії, де долають випробування та небезпеки, щоб зберегти кохання. Кожна сторінка твору вкрай захоплива та напружена, словно сам час працює проти героїв.
Читаючи «Сокола і Ластівку», ви не лише поринете у загадкову атмосферу минулих епох, а й відчуєте, як справжня любов перетинає всі перешкоди. Інтриги, романтика та несподівані повороти подій роблять цей роман справжньою літературною скарбницею.
На readbooks.com.ua ми пишаємося можливістю пропонувати вам цей шедевр. У нашій колекції ви знайдете найкращі твори світової літератури, які неодмінно западуть у ваше серце. Обговорюйте книги та діліться своїми враженнями разом з іншими поціновувачами високої літератури. Приєднуйтеся до нашої спільноти на readbooks.com.ua і зануртесь у світ незабутніх пригод та неймовірних емоцій.
Борис Акунін
СОКІЛ І ЛАСТІВКА
Роман
©
http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька літератураПереклад з російської
Перекладач Олександр Михед
Дизайнер обкладинки Тетяна Коровіна
Художник Дмитро Скляр
КРУЇЗНИЙ ЛАЙНЕР «СОКІЛ»
(весна 2009 р.)
Микола Олександрович читає листа
«С.-М. 25 лютого 1702 року
Моя щиро кохана Беттіно, згідно з Уроками епістолярного Етикету, отриманими від незабутньої Міс Хеджвуд, Лист Персони, яка перебуває у тривалій Подорожі, має починатися з Благопобажання Адресатові, потім коротко торкнутися Сфер небесних, сиріч Погоди, звідтіля перейти до Області земної, себто опису Місця Перебування, і лише після цього плавно й розважливо, наче Течія Рівнинної Ріки, прямувати Руслом Подій минулих, вклинюючи поміж них глибокодумні, однак не втомливі, Міркування та високоморальні Сентенції.
Що ж, спробую.
Будь здорова, кріпка Духом і не сумуй, наскільки це можливо у твоєму Стані. Нехай дорогі для мене Стіни служать не тільки Притулком для твого бідного Тіла, а й Опертям для твоєї лагідної Душі. Таке моє тобі Благопобажання, і надалі, пам'ятаючи про свою Обіцянку, більш не торкнуся сього сумного Предмета жодним Словом.
Про небесні Сфери краще змовчу, щоб не зійти на Вирази, неприпустимі для благопоштивого Листа. Впродовж усієї моєї Подорожі Погода була капосною, а Небо сочилося Дощем, мокрим Снігом та іншою Поганню, нагадуючи, вічно зашмарканий Ніс. Пана Обер-комерцрадника. Ох, вибач! Порівняння само зістрибнуло з Кінчика мого Пера.
Не потішила мого Погляду й Область земна. Нинішня Війна шпурляє свої Громи та Блискавиці віддалік мого Маршруту, але Дороги поза німецькими Межами огидні, Стадії нечисті, а Візники злодійкуваті, утім, не марнуватиму Часу на Бідкання з такого несуттєвого Приводу, адже тут, у Місті, куди так рвалася нетерпляча Душа моя, довелося мені зіткнутися з Нечистотою та Злодійкуватістю значно гіршого Штибу.
Чесно зізнаюся тобі, мила моя Беттіно, що перебуваю в Страху, Тривозі та Слабкодухості. Перешкоди, що виникли на моєму Шляху, виявилися гіршими, ніж уявлялося раніше. Але, як казав колись мій дорогий Отець, підбадьорюючи мене перед Перегонами через Бар'єри, Страх для того й існує, щоб його перемагати, а Перешкоди посилаються нам Господом, щоби ми їх долали.
Це, як Ти, звісно, зрозуміла, була високоморальна Сентенція, від якої я відразу перейду до глибокодумного Міркування.
Що має бути, того не минути, а тікати від своєї Долі в однаковій Мірі як негідно, так і нерозумно. Все одно не втечеш, зате позбудешся Самоповаги й Честі.
Моя Доля, схоже, приготувала мені Дорогу набагато важчу і довшу, ніж здавалося нам з Тобою. Місто С.-М., саме ім'я якого зробилося мені настільки неприємним, що я волію позначати його лише першими Літерами, певне, перетворилося з кінцевого Пункту моєї Поїздки на відправну Точку Подорожі, куди більш далекої та небезпечної. Боюся, в мене немає іншого Виходу.
Арматор Лефевр, який під час листування здавався таким люб'язним і поступливим Джентльменом, щиро зацікавленим в Успіху моєї Справи, при Зустрічі виявився Пройдисвітом найгіршого гатунку.
Призначена ним Ціна набагато вища за ту, про яку ми домовилися, та це ще Півлиха. Куди прикріші додаткові Умови, від яких я не можу відмовитися, однак понад усе мене турбують недобрі Передчуття і прикра Недовіра, що їх викликає в мене цей Чоловік.
Та що має бути, того не минути. Зайві Витрати мене не зупинять, позаяк Скарб, по який я вирушаю, з надлишком відшкодує будь-які Витрати, бо воістину на світі немає Призу дорожчого, ніж цей. А щодо Небезпек, то остерігатися їх простимо, а готуватися до них навіть необхідно, та Сором тому, хто зі Страху відмовляється від високої Цілі.
Вибач, що пишу плутано і не називаю Речі своїми Іменами, але в щ непевні Часи не варто довіряти Паперу зайве, а моє майбутнє Плавання не зовсім бездоганне з Точки Зору Закону.
Думаю, ти й так зрозуміла, що я вирушаю в Дорогу особисто. Інакше не матиму Певності, що Справа залагодиться у належний Спосіб.
Врешті-решт, щоб дістатися до С.-М., мені довелося витратити майже стільки ж Часу, не кажучи про Випробування, і яких я зазнав. Коли я розповім тобі про них, ти вжахнешся.
Отож, бійся за мене: я потраплю до Володінь страхітливого Мулая.
Позаздри мені: я побачу казкові Дива.
Молися за мене — я дуже потребую Молитви чистого Серця.
Твій найбільш люблячий і вірний Друг Епін»
* * *
Микола Олександрович Фандорін перегорнув крихкий аркуш, помережаний рівними рядками буро-коричневого кольору. Те, що почерк був старовинним, а чорнило вицвіло, швидкому читанню не завадило. Магістр історії мав великий досвід розшифровування
