Лабіринт - Кейт Мосс

Оті стиснув пальці навколо свого хрестика. Ще до півночі все це завершиться. Єретицькі тексти, самі єретики — усе буде знищено.

Десь далеко дзвони собору скликали віруючих на п’ятничну месу. Оті поглянув на годинник. Він піде на сповідь. З усіма пробаченими гріхами, в милості Господній, він стане навколінці перед вівтарем і прийме Святе Причастя. Тоді він тілом і душею буде готовий до того, щоб здійснити своє призначення.

Уїл відчув, що авто уповільнило хід, потім з’їхало з шосе на ґрунт.

Водій кермував обережно, обминаючи всі ямки та вибоїни. В Уїла цокотіли зуби й відлунювало в голові, коли машина вдарялася, тряслася і рвучко підіймалася вверх схилом.

Нарешті вони зупинилися. Мотор заглух.

Уїл відчув, як захиталося авто, коли з нього вийшло двоє людей, потім почув, як грюкнули дверцята, що зачинилися з таким звуком, неначе хтось вистрілив з пістолета, а потім клацання автоматичних замків. Руки Уїла були зв’язані не спереду, а за спиною, тож було значно важче звільнитися, але він все одно намагався ворушити руками, щоб послабити вузли. Щоправда, йому це майже не вдавалося. Усі чуття почали повертатися до нього. Його плечі зсудомлювало від такого тривалого і незручного лежання.

Раптом багажник відкрили. Уїл лежав зовсім спокійно, але його серце скажено калатало, коли почали клацати засувки пластикового контейнера. Один із чоловіків узяв Уїла під руки, а інший попід коліна. Його витягли з багажника і кинули на землю.

Навіть досі перебуваючи в своєму наркотичному стані, Уїл усвідомлював: це місце розташоване за багато миль від цивілізації. Сонце нещадно палило, а різке і свіже повітря вказувало на досить великий простір і відлюдність. Ззовні було цілком спокійно й тихо. Ніяких авт, ніяких людей. Уїл закліпав очима. Він намагався зосередитись, але сонце було надто яскравим. Здавалося, воно випалює йому очі, роблячи все навколо сліпучо-білим.

Уїлові знову зробили підшкірну ін’єкцію, і він відчув знайомі обійми наркотику. Чоловіки грубо поставили його на ноги і почали тягти вгору схилом. Земля різко здіймалася під ногами, Уїл відчував важке дихання чоловіків, а також запах їхнього поту.

Уїл чув шурхотіння і хрускіт гравію та каміння, потім розпізнав вбудовані у схилі дерев’яні сходи. Зрештою його поклали на м’яку траву.

Коли Уїл так-сяк оговтався, він зрозумів, що свист у його голові був не чим іншим, як страхітливим завиванням вітру.

Уповноважений комісар поліції зайшов до кабінету інспектора Нубеля у Фуа, з розгону зачинивши за собою двері.

— Вам краще мати гарні новини, Нубелю.

— Дякую, що прийшли, сер. Я б не потурбував вас під час обіду, якби це могло зачекати.

Комісар насупився.

— Ви знайшли вбивць Бйо?

— Кириль Брезар та Хав’єр Домінго, — відказав Нубель, помахуючи факсом, що прийшов йому кілька хвилин тому. — Дві дійсні ідентифікаційні картки. Вперше вони засвітилися незадовго до аварії у Фуа в понеділок увечері, а потім за кілька хвилин після цієї аварії. Вчора авто знайшли покинутим на кордоні Іспанії з Андоррою. — Нубель зупинився тільки для того, щоб витерти піт зі свого носа та чола. — Вони працюють на Поля Оті, сер.

Комісар важко зіперся на край столу.

— Я вас слухаю.

— Ви ж чули про заяву щодо Оті? Нібито він є членом організації Noublesso Véritable?

Офіцер кивнув.

— Я розмовляв сьогодні з поліцією Шартра, шукаючи яких-небудь зачіпок у справі Шелаг О’Доннел, і вони підтвердили, що виявили зв’язок між убивством, яке сталося дещо раніше цього тижня, й названою організацією.

— І як це стосується Оті?

— Тіло швидко знайшли завдяки анонімному попередженню.

— Є якісь докази, що це зробив саме Оті?

— Ні, — зізнався Нубель, — але є свідчення того, що він зустрічався із журналістом, який також пропав. Поліція Шартра гадає, що між цими двома випадками є зв’язок.

Спостерігши скептичний погляд комісара, Нубель поспішив зі своєю розповіддю.

— Розкопки на території піку Суларак фінансувала пані Марі-Сесіль де л’Орадор. Це гарно замасковано, але розкопки ведуться саме за її кошт. Брейлінґ, очільник експедиції, висунув припущення, буцімто Шелаг О’Доннел зникла через те, що викрала якісь артефакти. Проте ця думка зовсім не збігається з тим, що гадають про це її друзі. — Нубель знову замовк. — Я певен, що саме Оті ув’язнив доктора О’Доннел чи то з наказу пані де л’Орадор,