Лабіринт - Кейт Мосс

Вентилятор в офісі поламався, тому Нубель страшенно упрівав, відчуваючи, як струминки поту стікають у нього під пахвами.

— Це все надто непевно, Нубелю.

— Мадам Де л’Орадор була в Каркассоні з вівторка по четвер, сер. Вона двічі зустрічалася з Оті. Я знаю, що вони разом їздили до піку Суларак.

— Це ж не злочин, інспекторе.

— Коли сьогодні зранку я приїхав у свій офіс, то на мене чекало ось це повідомлення, сер, — додав інспектор Нубель. — Тому я й вирішив, що тепер маю достатні підстави для зустрічі з вами.

Із цими словами Нубель натиснув кнопку «звук» на своєму автовідповідачі. Голос Жанни Жіро одразу заповнив кімнату. Комісар уважно слухав повідомлення, і вираз його обличчя щохвилини ставав дедалі похмурішим.

— Хто вона така? — перепитав він, коли Нубель закінчив удруге прокручувати повідомлення.

— Бабуся Іва Бйо.

— А Одрік Беяр?

— Письменник і друг цієї пані. Саме він супроводжував її до лікарні у Фуа.

Комісар поклав руки на коліна й опустив голову. Нубель бачив, що він підраховує можливі збитки на випадок, коли вони раптом не зможуть довести провину Оті.

— І ви на сто відсотків упевнені, що маєте задосить доказів, аби пов’язати Домінґо й Брезара як із Бйо, так і з Оті?

— Описи підходять, сер.

— Вони пасують половині Ар’єжа, — спохмурнів комісар.

— О’Доннел уже відсутня три дні, сер.

Комісар важко зітхнув і грізно навис над столом.

— Що ви хочете робити, Нубелю?

— Для початку я хочу заарештувати Брезара й Домінґо, сер.

Офіцер кивнув.

— А також мені потрібен ордер на обшук. Оті має кілька приватних помешкань, включно з покинутою фермою на Сабартському хребті, записаною на ім’я його колишньої дружини. Якщо О’Доннел тримають десь у місцевому окрузі, то є шанс, що вона саме там.

Цього разу комісар похитав головою.

— Можливо, якщо ви особисто зателефонуєте префектові... — почав Нубель і замовк.

— Гаразд, гаразд, — нарешті промовив комісар, тицяючи в нього своїм жовтим від куріння пальцем, — але також я обіцяю тобі, Клоде, що якщо ти опростишся, то нарікай сам на себе. Оті є дуже впливовою особою. Щодо мадам де л’Орадор... — комісар аж опустив руки. — Якщо ти не доведеш усе до кінця, вони порвуть тебе на маленькі кавалочки й не залишать від тебе ні найменшого сліду, і я не зможу тобі нічим допомогти.

Сказавши це, комісар повернувся і пішов до дверей, але перед тим як вийти, ще раз озвався:

— Нагадайте мені, хто такий цей Беяр, його ім’я здається мені дещо знайомим.

— Він пише про катарів, а також є експертом з історії стародавнього Єгипту.

— Це не...

Нубель мовчав.

— Та ні, не те, — знову промовив комісар, — але наскільки ми знаємо, пані Жіро може роздути скандал просто знічев’я.

— Вона, звичайно, могла б, хоча я ніде не знайшов Беяра. Ніхто не бачив його відтоді, як він покинув лікарню з пані Жіро в середу ввечері, — відповів Нубель.

Комісар знову кивнув.

— Я зателефоную вам, коли владнаю з усіма паперами. Ви будете тут?

— Власне, сер, — обережно промовив інспектор, — гадаю, мені варто ще раз побачитися з тією англійкою. Вона є подругою Шелаг О’Доннел і може щось знати.

— Я знайду вас.

Щойно комісар вийшов, Нубель зробив кілька дзвінків, потім схопив куртку і направився до машини. За підрахунками, він мав досить часу, щоб проїхатися до Каркассона і повернутися назад, перш аніж на ордері на обшук устигне висохти підпис префекта.

Десь о пів на четверту дня Нубель уже сидів перед своїм каркассонським колегою. Арнод Муро був його старим добрим другом, Нубель знав, що може розмовляти з ним цілком відверто. Він передав через стіл невеликий папірець з адресою:

— Доктор Таннер сказала, що зупиниться тут.

На те, щоб перевірити, чи вона зареєстрована у вказаному місці, знадобилось лише кілька хвилин.