Лабіринт - Кейт Мосс

— Він зможе говорити?

— Він знайде для цього сили.

У коридорі знову почулися кроки, і на порозі з’явився віконт Тренкавель.

— Messire, — стривожено промовила Алаїс, — він попросив, щоб прийшли священики... мій батько хоче гідно завершити своє життя, Messire.

В очах віконта промайнуло здивування, але він наказав зачинити двері.

— Утім, — промовив Тренкавель, — я залишаюся.

Алаїс пильно дивилася на нього якусь мить, потім повернулася до ліжка, бо її покликав священик, який мав виконувати обряд.

— Начальник фортеці Пелетьє дуже страждає, але він усе ще при тямі й має сильну волю. — Алаїс закивала. — Він також не зробив нічого лихого нашій церкві і нічого не заборгував нам.

— Він є захисником усіх слуг Божих.

Алаїс і Раймон-Роже відступили назад, оскільки священики підійшли вже до самого ліжка і схилися над помираючим. Очі Бертрана блищали, коли він шепотів Melhorer, себто благословення.

— Чи присягаєш ти дотримуватися законів справедливості й правди і віддатися на волю Божу та церкви добрих християн?

Пелетьє з зусиллям промовив:

— Так.

Тоді священик приклав йому до лоба рукопис Нового Заповіту.

— Хай Господь благословить тебе бути хорошим християнином і приведе тебе до гарного кінця.

Потім чоловік проказав молитви Benedicté, а потім й Adoremus тричі.

Алаїс зворушила простота обряду. Віконт Тренкавель дивився просто перед собою. Здавалося, він тримає себе в руках завдяки неймовірним зусиллям.

— Бертране Пелетьє, чи готові ви прийняти дари молитви Господньої?

Батько пробурмотів свою згоду.

Чітким голосом parfait проказав «Отче наш» сім разів, зупиняючись тільки для того, щоб дати Пелетьє змогу промовити «амінь».

— Це молитва, яку Ісус Христос приніс у наш світ і якої навчив добрих християн. Ніколи не починайте пити чи їсти, спочатку не помолившись; якщо ви знехтуєте цим обов’язком, то вам треба буде нести покуту.

Пелетьє спробував кивнути. Глухий свисту його грудях тепер був ще голоснішим, неначе звуки осіннього вітру серед гілля.

Parfait почав читати уривки з Євангелія від Іоанна.

— Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку... — Пелетьє ворухнувся під покривалом, тимчасом як священик читав далі. — І пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить.

Раптом Пелетьє розплющив очі.

— Vertat, — прошепотів він, — так, правда.

Алаїс у тривозі схопила батькову руку, але вона вислизнула. Його очі згасли. Алаїс чула, що parfait став читати швидше, боячись не встигнути завершити ритуал.

— Пелетьє має промовити останні слова, — підганяв він Алаїс, — допоможіть йому.

— Тату, ти повинен... — від горя Алаїс не могла говорити.

— За кожен свій гріх... що я учинив... словом чи ділом, — прохрипів Пелетьє, — я... я прошу вибачення в Господа і церкви... й усіх тут присутніх.

Із видимою полегкістю священик поклав Бертранові руку на чоло і здійснив поцілунок миру. Алаїс затамувала подих: батькове обличчя проясніло, коли на нього зійшла милість consolament. Це була мить вищого перетворення. Дух Пелетьє тепер був готовий покинути своє хворе тіло й цю землю, що тримала його.

— Його душа приготувалася, — мовив катарський священик.

Алаїс мовчки кивнула. Вона сіла на ліжко, тримаючи батька за руку. Віконт Тренкавель стояв з іншого боку. Пелетьє був ледве при тямі, хоча, здавалося, відчував їхню присутність.

— Messire!

— Я тут, Бертране.

— Каркассона не повинна здатися.

— Даю тобі слово заради любові й обов’язку, що завжди існували між нами протягом багатьох років: я зроблю для цього все можливе.

Пелетьє спробував підняти руку:

— Для мене було честю служити вам.

Алаїс помітила, що очі віконта Тренкавеля наповнилися слізьми.

— Це я маю дякувати тобі, мій старий друже.

Пелетьє спробував підвести голову.