А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Потім, скажу відверто вам, В заміжню закохався сам. І, звісно, довго дивувався, Що вчив - у чім не розбирався. Бо, хто в житті не мав коханки - Це як не їв в житті сметанки. Це ж, просто - вищий пілотаж, Це ж мрія кожного із нас, Бо як прийдете до чужої - Розважить вас такою грою, Що буде снитися роками Те, що творитиме із вами. Адже чужа, як податкова, Все з тебе викрутить - без слова, Й за ту відмінну їй роботу Я б дав - найвищу нагороду. 14.4.2003 р. ШОВКОВЕ ЩАСТЯ Заблудивсь в твоїх маніжках І в очах - голубизні, Що сьогодні й сам не знаю, Що робити, а що ні. Бо куди погляну - небо, Бо куди не гляну - синь, Ну а я добратись хочу До твоїх веселих динь. Бо в житті не надивився, Не наніживсь, не напивсь, Ніби в світ, прости кохана, Я із Космосу зваливсь. 11.11.1997 р. ФІЛОСОФІЯ БЕЗКІНЕЧНОСТІ І день, і ніч - хай тому грець! - Мають початок і кінець. А я у Всесвіт зазираю, Де - ні початку а ні краю. І думу думаю про себе: А як же Місяць, зорі, небо, Що від весни і до весни... На чому держаться вони? Де вони днюють і ночують, Чом на закоханих полюють, І ,де беруть ту ніжну дію, Що всі, на кого глянуть - мліють? 16.3.2004 р. ЗЕРНА ШАСТЯ До себе й друзів придивляюсь І разом всіх вивчаю я; Чом на чужих ми заглядаєм - Як вдома є така ж своя? Й прийшов до висновку такого: Що в тому винен не мужик. А якщо чесно, винен в тому Його коханої язик. Тому, коли побачим іншу - Ми всі стаємо, як півні, Що ладні, навіть, зерна щастя Всі повиносити з сім'ї. І тут себе ловлю на слові: Так чим же інша не така? Бо та мені вже шкірить зуби А ікла скалить до Грицька. 24.4.2004 р. ЩОБ ВЗНАТИ ЖІНКУ Тільки той по-справжньому Зможе жінку взнати, Хто її зуміє В себе закохати. 6.10.2000 р. КУМА Ну ж і гарна в кума жінка, Ну не жінка а - цвіток. А які стегенця в неї!.. Боже ж мій, який задок! Так ті сяйва вас проймають Аж до самої душі... Що з штанців таке щось преться, Що уже й не до віршів. Тут вже думаєш, як швидше Ту гітару в руки взять Й поки кум 'сумують' в Сочі - На всіх струнах забренчать, Й щось... божественне зіграть. 12.3.2004 р. ВІЧНИЙ МАЯК Як тебе побачу, люба, Як ідеш ще вдалені, За тобою ладен мчати, Як кораблик на вогні. Знаю, що підходить старість І сумні настануть дні, То ж і серце барабанить: -Зупиніть її мені! І невже це неподобство, - Сам себе питаю я,- Закохатись, як хлопчисько В це дівчисько серед дня? Й тут же я відповідаю, Ніби каюсь сам на сам, Бо пройти повз цю красуню Зможе дурень або хам. 19.3.2004 р. ДОНЖУАН Я люблю стрункі тополі І берізки край села, Як в гаю сміються Олі, Лине пісня солов'я. Я люблю як всього вдосталь, Щоб був мед і самовар, Щоб було чим душу ніжить -