А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

день - все більше й більше Те й роблю, що хрест свій пру. І немає тому краю, І кінця немає, Як одну роботу зроблю, Інша вже чекає. Ну а скільки не зробив ще! Й головне: не докохав, А вже чую мчить з косою Чорна відьма через став. Став, стою, себе питаю: -Чи не дурень ти, Вальок? Подивись на наш Хрещатик - Скільки вхожених дівок!!! Щоб оту красу всю божу Помінять на кліточки, Про який ти розум мовиш, Ніби житимеш віки? Плюнь на всіх тих бджіл та дачу І піди у ресторан, І тоді ти сам побачиш - Хто ж ти є, як не баран! Чи задумувавсь ти, брате, Як збираєшся ти жить, Як до тебе з бородою Чорний вечір прибіжить? То ж кидай ти цю роботу, Той гараж і цей сарай - І шуруй мерщій до Ялти В край, де дійсно - Божий рай. Де розгулюють мадони - Справжні феї чарівні, Де тобі такі ніколи Не присняться і в ві сні. 22.5.2001 р. А ЛІС ШУМИТЬ Лежу. Не спиться. А поруч зорі шепотять, Немов патлаті молодиці. І захотілося мені До їх добратися спідниці. Приліг. Схопив одну й мовчу. Вона мовчить. І, мов, від радощів кричу, А ліс шумить. А ліс шумить. А Місяць з хмарами кружляє. -Скажи мені, чи любиш ти?- А та мовчить і поглядає. І знов мовчить. І знов один. Не знаю, де себе подіти? А ніч, як рік. А ніч, як рік! - Коли ж почне вже сутеніти? 17.9.1997 р. ПРО ВІЧНІСТЬ Те що буде - не знаю й не знає ніхто. Що було - те уже не вернеться. А тому, потримай, якщо можеш пальто, Бо душа в світ фантастики рветься. Я в майбутньому весь. Позаду - моя тінь. Але що без минулого вічність? Особливо, коли вже на пенсії ти Й на душі, як на морі, у січні. То ж , живіть не тужіть, ніби Місяць в хмарках, Що як діжка розпечена котиться, І безмежне минуле тягне в майбуття, Без якого ніхто не обходиться. То ж нехай оту мить, той відрізок всіх мук Те, що люди життям називають, Хай у пам'яті там він для тих збереже Хто ще любить і щастя бажає. 4.6.1997 р. КОЛИ ЦВІТЕ І ШУМИТЬ І так я, люди добрі, Уже - пенсіонер, А, ніби ще десь вчора Ходив, як піонер. Здається, що ще вчора Я бігав без штанців, Сьогодні ж, як непотріб Списали до старців. І звідки, вибачайте, Ті роки узялись? Що, ніби в іншу робу Літа перевдяглись. Кому тепер жалітись, Кому, скажіть, кому? До Господа далеко, Та й ніколи йому. А мужикам порада: Як ліс цвіте й шумить - Любіть жінок, кохайте їх! Їх є за що любить!... 17.5.1997 р. ЩОБ БУТЬ В РАЮ Поки тобі відкриє небо Навіки божу благодать, - Тобі на "скрипочці" прийдеться Ще довго й довго, брате, грать. А тому, хто у рай з вас мріє - Мусить одне запам'ятать: Що зроду вам не бачить раю, Якщо не будете кохать. Отож, молись ти чи хрестись, Хоч в бубон днями вибивай! Але, якщо ні з ким...ні разу,- Навіть не мрій попасти в рай? 5.3.1997 р. КОЛИ СЕРЦЕ ТІКАЄ Як смерть іде - бере в кільце, Немов, вовки невинну жертву,