А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Ну а друзів в мене, як зірок. То, відверто - все моє багатство. А тому коли нема вина То його мені приносить братство. Я своїми друзями горжусь, Бо мене Бог ними не обідив. Ну, а як же з другом без ста грам Та іще до класного обіду. Як же бути й що мені робить? - Кинуть пить - це з братством розпрощатись, Ну а як тоді без братства в світі жить, Як не буде з ким поспілкуватись? 24.5.2004 р. КОЛИСКОВА З дурнями я, хлопці, не дружу, Ніжності до них не проявляю, І по дачі я в костюмі не хожу Бо часу вдягать його не маю. Всі кричать: які тяжкі часи! Цього слова зовсім я не знаю, Бо по дачі я в костюмі не хожу, В ньому я на дачу приїзджаю. Україна, як бджолиний дім: Хтось кричить, десь стогнуть, десь голосять, Якщо людям думать навіть лінь - Хай стоять на цвинтарі і просять! Всі навкруги в груди себе б'ють: Лають уже всіх, кого й не треба, Видно, не так просто паном буть - Як немає розуму у тебе. Хватить, хлопці, рюмсать! Годі пить! Ви самі у всьому винуваті... Якщо з вас хотів хтось краще жить, Якщо хто хотів з вас буть багатим! Все пройде з роками, ось вам - хрест! Черга й до бандитів добереться, Але все це буде лиш тоді - Якщо наш Іван колись проснеться. З дурнями я, хлопці, не дружу І турбот до них не проявляю, Просто я працюю і живу, А в костюмі - друзів зустрічаю. 11.5.2004 р. КОЛИ НАВІДУЄ ЛЮБОВ Чому, чому такі короткі ночі, Коли мене навідує любов, Не встигну милій я заглянуть в очі, Як вже пора нам розлучатись знов? Чому, чому тремтить в гаю вербичка, Як Місяць ясний обніма їй стан, І сріблить під зоринами косички, Аж задививсь, заслухався туман? Чому, чому душа моя палає, Як ти шепочеш: -Я тебе люблю! І дивна казка в серце заглядає, Ну хто мені повідає, чому? Чому,чому такі короткі ночі, Коли мене навідує любов, Не встигну милій я заглянуть в очі - Як вже пора нам розлучатись знов? 8.1.1996 р. ВЕСЕЛІ ПУСТУШКИ Жінки приносять нам нещастя, А ми всі думаєм - любов. І всі ті Галі, Валі, Насті То - марно витрачена кров. А от, щоб час той і ту силу Потратив кожний з нас на Храм, То, уявляю, скільки б щастя Принесли б ми в житті людям. 19.5.1997 р. ВАЛЕНТИНІВКА У селі в нас не люблять "Московську" То,- говорять,- отрута і край! А тому тим веселим придуркам Мій сусід продає самограй. "Валентинівка" ,"Валентинівка"- Так в селі називають той рай, І сусід став особою видною І усе - через той самограй. Ось, візьміть ви Мальвіну Іванівну - Ціле літо ходить не могла, А як стала вживать "Валентинівку" - Перестала боліти нога. "Валентинівка" , "Валентинівка" - То лікарство від всяких недуг, Бо коли ти хильнеш теї чарочку, Так як стрінешся з ким - той і друг. -"Валентинівка", "Валентинівка",- Це вам скаже і Петька, і Гліб, Тільки жаль, що людям мало платять І у їх не хватає на хліб. "Валентинівка", "Валентинівка"... Стали магом сусіда вже звать, І до нього, як до Гіпократа, Як в аптеку - як хворі...біжать. 30.1997 р. ПІОНЕР В жару і в холод - кожен день, В туман і в фугу завивання Я був завжди, як піонер Виконать кожної бажання.