Скоропад - Роман Григорович Купчинський

він віри, Хоч і було покус без міри, Хоч серед персів добре чувсь!.. І пан-отець бадьорим кроком, З великим усміхом і оком Назад у свій куток вернувсь. І товариство теж раділо, Що Свідер далі наш всеціло. Отцеві ж зірка золота Світилася, що персіянка, Християнина вихованка. Не буде ворогом Христа. Тепер з приємністю дивився, Як Хан до ковбаси пришився І чарку випить знав коли. А й решта лицарів «Остроги» Доказували скільки змоги, Що на іслям не перейшли. Старинний шляхтич де Новіна, Нащадок славного коліна На крісло вискочив як кіт І так сказав: — «Шановні браття! Чи тільки всього в вас завзяття, Щоб їсти й пити?! Згине рід, Як жити будемо без руху, Як нам забракне в грудях духу І салом запливе наш зір! Шановний князю, дай нам змогу Ступить на правильну дорогу, Влаштуй, будь ласка, нам турнір. Одні на конях, другі пішки, А все на серйо, не на смішки. Мечі і списи і шаблі Напевно знайдуться у тебе, То й позичать нема потреби, По хуторах, чи на селі. Свідерко буде Салядином, Ти Ричардом із серцем львиним, А замок твій — Єрусалим. Твої всі чоловічі гості, Хай будуть маври й хрестоносці, Одні з тобою, другі з ним. Ех, пригадаємо минуле, Яке ми трохи призабули, Заграє трубка бойова, Заграє кров у наших жилах, Що дуже біг свій сповільнила, І буде діло, не слова!» Отець Ігнат на те так мовив: — «Чи мало ще своєї крови Ви пролили в тяжких боях?! Чи маєте отут для жарту Пролити й ту незайву кварту?! Це був би друзі гріх і жах. Коли ти хочеш, мій Новіно, Розбити лікоть чи коліно, Знайди противника собі І турніруйте хоч до ранку, Ми ж приглядатись будем з ґанку Твоїй завзятій боротьбі! А зрештою — господар дому, Най рішить, чи буде по-твому, Чи по-моєму. Я скінчив!» Князь лиш під вусом усміхнувся І до Новіни обернувся: — «Ти нам тут ролі призначив!.. Були такі і в наших родах, Що з Ричардом ішли в походах, На жаль порожній наш архів Про русичів, як хрестоносців. Зате він повний запорожців: Самійлів, Бульбів і Сірків. Твій плян, Новіно, першорядний, Для мене милий і принадний, (Тут пан-отепь легенько зблід), Та виконать його сьогодні Без підготови — ми не годні, Бо він не вдасться нам як слід. І зброю треба підшукати, Одну-дві проби влаштувати. Ти сам казав, що це не жарт. Щоб кожний знав, де стати в строю, Щоб кожний виказав у бою І тіла міць і духа гарт. Сьогодні, друже, на розраду Зроблю тваринну дефіляду, Як я це вчора обіцяв. Всі постаємо коло хати, А я вам буду поясняти Їх родовід і хто придбав». Отець до виходу метнувся, Та князь просив, щоб він вернувся: — «Дозвольте, отче, я вже сам Полагоджу усе тим разом. Пішлю дворецького з наказом І дам запрошення паням!» Не проминуло й чверть години, А вже всі ждали на тварини, Наліво збоку