Скоропад - Роман Григорович Купчинський

Сьогодні не було громади, Бо не дала б їдальня ради, І ради не дали б столи. Лицарство і лицарські дами, То поодинці, то двійками В їдальну залю перейшли. На першім місці сів господар (Така була на замку мода), По правім боці — пан-отець. По лівому — Стрілкеня бувша, За ними братія прибувша, А я зайняв стола кінець. Всі випили і закусили, Щоб до борщу набрати сили, А набирали раз-ураз. Одні «відродженці» в спокою Задовільнялися водою, (Таких було немало в нас'). Ішли промови і привіти, І жарти сипались як квіти, І сміх шумів як водопад. А те, що в нас буває рідко, Тут виявилось дуже чітко, Що кожен кожному був рад. Скінчивсь обід. Шановні гості Розправили нарешті кості І подалися хто куди: Одні пішли спочити трохи, Одні із панотцем на прохід, Одні над став і — до води. Історики і агрономи, Не взявши на увагу втоми, З князем потьопали в стайні, Поглянути на всі ті дива, Які раніш судьба щаслива Дала побачити мені. Зже сонце на горбах сиділо. Як знов на замку зашуміло. Зійшлися зі своїх стежок — І ті, що з пан-отцем ходили, І ті, що понад став бродили, І ті з стаєнь, і ті з ліжок. Тепер вигідно посідали І враження розповідали, Що, де, хто бачив, як було. Усюди трапились пригоди, Та крім страху нікому шкоди Воно, дав Бог, не принесло. Отець, хоч провідник, згубився, «Відродженець» в воді топився. На агронома всів індик, В одній кімнаті серед тиші З-під ліжка вилізли дві миші, Аж їх нагнав жіночий крик. По балачках один історик, Що повернув з князем з обори, Дав півгодинний реферат Про Манлія і Кожем'яку, Про Тутай Бея забияку, Хто гірший: Ірод чи Пилат. Ці всі особи незвичайні Прийшли йому на думку в стайні В хліві, в свинарні, в гуснику. — «Той жеребець, буян, ті свині, Ті гуси — все це Україні Придбає славу гомінку!» Так закінчив історик слово. По цім піднявся гамір знову. Ті. що в оборі не були, Тепер наперлись оглядати Ці історичні експонати. І вже вставали, вже ішли. Князь усміхнувся: «Не доречі Було б іти туди під вечір, Усі вже сплять таь, як один. Зате я маю іншу раду: Ми зробим завтра дефіляду Всіх визначних моїх тварин!» На тому справа закінчилась. Громада на гуртки розбилась. Хто, де хотів, то там пристав. Хтось сів до віста, преферанса, Стрілкеня клала пасіянса, А я з отцем у шахи грав. Усі співали при гітарі Про славу, смерть, про очі карі… (Вояцьких це пісень мотив). І вже всім серце в грудях нило, Та в дверях появивсь Кормило І про вечерю сповістив. Сонливо за столом сиділи, Хоч попивали, мало їли, Ніхто не рвався до промов. Їзда, обід, велика склянка, Оглядини і прогулянка У жилах сповільнила кров. Хоч по вечері гості знову На співи, карти і розмову До заль гостинних перейшли, Та ні