Том 10 - Леся Українка

116. ДО А. G. МАКАРОВОЇ. 28 лютого 1894 р. Київ

Вперше надруковано в газеті «Більшовик Полтавщини», 1941, 25 лютого.

Подається за автографом (ф. 2, № 456),

А. С. Макарова подає до листа свій коментар (зберігається при автографі листа):

«1) Б а б у ш к а — Елизавета Ивановна Драгоманова, мать ни-сателя М. П. Драгоманова и Олены Пчилки — матери Л. Украинки. Я близко была знакома с нею и состояла ее «секретарем», т. е. писала письма (под ее диктовку) ее детям, в особенности М[ихаилу] Петр[овичу] (французский адрес в Швейцарию), М[ихаила] Петровича] она очень любила, гордилась ям, страстно хотела, чтобы он вернулся на родину, чтобы просил царя об амнистии. На эти моль-бы ее он всегда отвечал, что не чувствует пикакой вины за собою и никогда не будет просить помилозания. И ато заставляло меня преклоняться перед величием его души.

2) Измученная страшной нуждой и непосильной работой-* с утра до поздней ночи школа и частіше уроки, школа и частные уроки, а ночью работа на семью — мытье бслья, шитье — так как мне нужно было на 16 рублей жалования содержать семью в 6 че-ловек, я просила Л. Украинку похлопотать перед Н. М. Шульжен-ко — бывшим попечителем Киевского учебиого округа о предостав-лении мне места учительницы на 25 рублей жалованья. Отказ Л. Украинки исполнить мою просьбу еще больше увеличил моє беспредельное уважение к ней за ее прямоту и честность. Шуль-женко был ее родственником».

Алчевська Христина Данилівна (1841—1920) — український педагог, активний організатор недільних шкіл на Україні; разом з учителями Харківської жіночої недільної школи склала тритомний покажчик «Что читать народу?» (1888—1906), позитивно оцінений прогресивною громадськістю Росії і України.

117. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 28 лютого 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с, 134.

Подається за автографом (ф. 2, № 44).

118. ДО О. Г. БАРВІНСЬКОГО. 13 березня 1894 р. Київ

Вперше надруковано в журналі «Жовтень», 1960, № 12, с. 110-111.

Подається за автографом, що зберігається у відділі рукописів

Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефапика АН УРСР (ф. О. Барвінського, спр. 158, № 2637).

Лист писано до О. Г. Барвінського як голови Наукового товариства імені Шевченка, якому підлягало Руське педагогічне товариство, що видавало журнал для дітей «Дзвінок».

У журналі переважали художні твори письменників із Наддніпрянської України, у зв’язку з цим виникла думка про те, щоб добиратй і редагувати літературно-художні матеріали в Києві. Леся Українка бачила в цьому можливість піднести ідейно-художній рівень «Дзвінка», звільнити його від клерикально-поміркованого духу, якого надавав йому родактор Володимир Шухевич (1850—

1915) та видавоць О. Барвіпськпй. До складу київської редакції «Дзвінка» увійшли Леся Українка, М. П. Старицький, М. Лисонко та ія. Від імені редколегії М. Старицький писав на початку 1894 р. в листі, підписаному також Лесею Українкою:

«Високоповажний добродію!

' Допіро тільки маю змогу вислати Вам увесь надібок на перше число «Дзвінка», треба було обрахувати це діло добре, запросити

і педагогів, і мудреців, аби «Дзвінок», а надто перші числа, вийшли з усіх сторін догідними.

Формат і візерунок Вам висилаю (щохвилини жду від художників], коли па сьогодні він спізниться, то другою поштою вишлю), на всякім разі майте на увазі, що формат мас бути такий, як зложити «Дзвінок» вдвоє, посеродипі. Тут уже бажано, щоб стрічечки були переділені надвоє, тобто щоб друк ішов па сторінці у дві шпальти (коротшу стрічку легше дитииі читати), тільки зверніть увагу, щоб при тому друк був стисліший (тобто щоб більше містилось на аркуші). Або ще й так: речі для меншого віку дітей набирати таким шрифтом, як друкувався «Дзвінок», а для більшого віку — дрібнішим.

Отож ми Вам, шановний добродію, і засилаємо на все це число (конечно в 2 аркуші) весь надібок з лихвою. Наколи б він не вмістився у 2 аркуші, то ми в 2-х розправах — «Галілсй» і «Про воду» — зробили розділи иа два числа, знати, їх можна надрукувати тільки в половині, а коли влізе який, то і цілком. «Зоря натхнення» (посилається половина, яка і мусить бути вся надрукована, а друга половина пришлеться на друго число) конем пе па два числа.

Тут маєте надібок і для дітей від 8—10 літ («Про що дзвонив дзвінок», «Розповідок чаїнок», «Байки», «Буланко», «Роберт», «Дещо звідусюди») і від 10—14 («Зоря натхнення», «Про воду», «Галілей»), хоч й ці останні ми складали так, щоби і малі діти, при тлумаченні батьків, могли легко зрозуміти... Все ж перевага виходить за меншим віком.

n Другі числа будуть, має ся розуміти, зложені як краще, бо більше часу, а тут хапанина була.

Досі ие маю від Вас, шановний пане, відповіді і на і терший мій лист, чи згода на наш проспект і на наш напрямок? І чи ви оповістили або оповістить маєте о новім зрості і о нових силах «Дзвінка»? Як тільки відберу від Вас одповідь, що згода, то зараз же Вам вишлю ЗО рубл. иа січень, і таку ж суму ви матимете щомісяця за подвоїиня «Дзвінка», пока передплата пе окупить сама (себто підбільшиться па 100 ир.).

Наразі же не згода, то просимо всі Вас стаповчо, аби сього на-

'

дібку, який Вам засилаю, Ви не давали ні на «Дзвінок», ні нікуди. Всі автори бажають і грошима, і працею піднести угору новіш-но «Дзвінок».

Коли перше число вийде, то Ви, крім всього, вишлете ще до Києва на чие-небудь ймення (краще кількох) примірників з 50— задля реклами.

Прошу уклінно і я, і все товариство редакційне, відповісти мені найскоріше — з першою поштою. Маємо два чудових художники], які з великою охотою будуть давати малюнки.

Віншуємо Вас з святами і зичимо всього найкращого...

З великою повагою, і шанобою, і прихилом — назавсіди.

Редакція: Мих. Старицьпий, Мик. Лисепко, Людмила Стари-цька, Леся Українка (див.: Леся Українка, Документи і'матеріали,

в. 105-106).

119. ДО М. П. ДРАГОМАИОВА. ЗО березня 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 136—137.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1219). Автограф не відомий.

120. ДО М. П. ДРАГОМАИОВА. 17 квітня 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с, 137—143.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1220). Автограф не відомий.

...З гадайте свого старого друг а...— М. В.