Том 10 - Леся Українка
Часом бачу того правдивого псевдонім а...— Тобто О. Я. Кониського, який мав багато псевдонімів.
Від циклопічної будови...— Тобто від групи О. Кониського.
Мальованців я Вам пошлю...— Тобто статтю І. О. Сі-корського про секту мальованців та її засновника Кіндрата Мальованого.
...З автра свят о.— 6 січня старого стилю (за церковним календарем день богоявлення, Йордан) належало до семи табельних днів, у які в царській Росії поштові операції не провадилися.
Сікорський Іван Олексійович — відомий у той час нрофе-сор-невропатолог, лікував Лесю Українку,
106. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 19 січня 1894 р. Київ
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 123—124. Подається за автографом (ф. 2, № 153),
107. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 23 січня 1894 р. Київ
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с, 124—125. Подається за автографом (ф. 2, № 154)*
108. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 28 січня 1894 р. Київ
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження. Вип. З, с. 27—28.
Подається за автографом (ф. 2, № 155).
Лиси щось таке крутять з тим «Дзвінко м»...— Львівський дитячий журнал «Дзвінок» із 1894 р. мав готуватися до друку в Києві. Але галицькі народовські видавці — тут «лиси» — відступились від попередніх намірів, і переговори закінчилися безрезультатно.
ї в «фейлетоні» своєму занадто вже «розмахав с я».— Леся Українка говорить про фейлетон О. Маковея . в першому номері «Зорі» за 1894 рік.
109. ДО О. С. МАКОВЕЯ. 28 січня 1894 р, Київ
Вперше надруковано у вид.: Сімович В. Листування Лесі Українки з И. Маковеєм, с. 32—34.
Друкується за автографом (ф. 2, № 958).
...Я бажаю Вам незмінної ласки нашого патрона Аполло...—У стародавніх греків Аполлон — всевідаючий бог, вісник волі богів, володів даром поезії, співу, музики. У Гомера Аполлон на бепкеті богів виступає в супроводі муз (у Лесі Українки— «милих товаришок»). Аполлон — покровитель мистецтв і муз.
...Побачити Вашу книжку...— Мова йде про иідготов-лювану в той час збірку «Поезії Осипа Маковея». Побачила світ на початку 1895 р. у Львові (на обкладинці дата —1894).
...«Дзвінок» на три чверті складався в у країн* ських творі в...— тобто з творів письменників Наддніпрянської України. Ідеологи народовства твердили, що мова письменників із Наддніпрянщини буцімто незрозуміла галицькій дітвори Леся Українка стверджує протилежну думку.
«Л ис Микит а» — поема-казка І. Франка.
Не ставте нас на одпу лінію з Рябошап-ками...— у 1893 році в Києві з’явилася збірка графоманських віршів «Розбита бандура» крамаря Павла Тарасовича Рябошашш, відомого ще під псевдонімом «П. Сич». Гостро критичну рецепзію на неї подала «Зоря», 1894, № 24, с. 476—477*
110. ДО О. II. КОСАЧ (матері). 1 лютого 1894 р. Київ
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 29—30.
Подається за автографом (ф. 2, № 157).
Соловцов Микола Миколайович (справжнє прізвище — Фе-доров, 1857—1902) — російський актор, режисер і театральний діяч, організатор Київського російського драматичного театру (театр «Соловцов»).
111. ДО О. П. КОСАЧ (матері). З лютого 1894 р. Київ
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 127.
Подається за автографом (ф. 2, № 157). Автограф пошкоджений: лист з правого боку в двох місцях надірваний.
М е з е р — київський фотограф. Докладніших відомостей немає.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 127—128. Подається за автографом (ф. 2, № 43).
113. ДО А. С. МАКАРОВОЇ. 4 лютого 1894 р. Київ
Вперше надруковано у газеті «Більшовик Полтавщини», 1941, 25 тотого.
Подається за автографом (ф. 2, № 455).
А. С. Макарова залишила такий коментар до листа (зберігається при автографі листа Лосі Українки): «4) Отвот на моо письмо, в котором я писала о своем душошюм тижолом состоянии вслед-ствие неудовлетворенности работой в школо, новозможности оставить семью (после смерти матери на моих руках очутилась семья, состоящая из 6 человек), полного отсутствия людей (особенно среди учительства), которые разделяли бы мои взгляды.
2) Бера Стоянова — молодая народная учительиица, моя бывшая ученица».
114. ДО О. П. КОСАЧ (маторі). 0 лютого 1891 р. І(иїо
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 130—131.
Подається за автографом (ф 2, № 158).
Муне Сюллі Жан (1841—1910) — видатний французький актор, послідовник класицистичних традицій Театру французької комедії. Виступав у трагедіях Софокла, Кориеля, Расіна, Шекспіра, в драмах Гюго та сучасних йому драматургів. У 1894 і 1899 pp. гастролював у Росії, зокрема виступав у Києві.
115, ДО М. П. ДРАГОМАИОВА. 9 лютого 1894 р. Київ
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 131—133.
Подається за рукописною копією (початок листа — ф, 2, № 1548, с. 10а,, 106, 10с, закінчення — ф. 2, № 1218).
...Мене в космополітизмі при сій справі уко-р яли...—Щоб скомпрометувати Лесю Українку і усунути від редагування журналу «Дзвінок», галицькі народовці, а також О. Кони-ський і В. Антонович звинувачували її у відсутності патріотизму.
Циклопові барани — літературне і культурницьке оточення О. Кониського.
...Ультрамонтанство «Правди»...— Леся Українка мав на увазі пропаганду в цьому журналі войовничої уніатської політики,
,..В ін має певний вплив і тут, і за кордоном (за кордоном, може, більш матеріальний)Йдеться про О. Кониського, який субсидував реакційний друкований орган народовців журнал «Правда».
Він нам з’ ї в о д н о г о д у ж е талановитого поет а...— Йдеться про В. Самійленка. Тут — иерсбільшсішя, Леся Українка має на увазі деякі вірші поета, у яких він відступив від властивого його творчості демократизму.
Тепер їдять одного зовсім молоде II ьког о...— Леся Українка має на увазі І. М. Стешенка.
Наш добрий друг...— Вислів вжито іронічно, Мова йде про В. Антоновича, який неприхильно ставився до Лесі Українки і її товаришів.
Ламе Флері Жюль-Ремон (1797—1878) — французький письменник, автор популярних історичних книжок, значна частина яких була перекладена російською мовою (История всеобщая в рассказах для детей. Спб., 1858-1860; История открытия
