Том 10 - Леся Українка

...В аші відповід і.— Полемічні виступи М. Драгоманова «Листи на Наддніпрянську Україну» («Народ», 1893, № 15—22). Є відповіддю на виступи Б. Гріиченка (П. Вартового) у газоті «Буковина» (1892—1893) *— «Листи.з України Наддніпрянської». М. Дра-гоманов виступав з прогресивних позицій.

«Profession de foi молодих у кр аїнців» — під таким заголовком у львівській «Правді» (1893, № 4) була надрукована програма так званого «Братства тарасівців», прихильників аполітичного культурництва, які закликали до просвітянської роботи «в межах, дозволених урядом». Цю програму різко критикував М. Драгоманов у статті «Слівце з поводу «Profession de foi молодих українців» («Народ», 1893, № 23 і 24).

...Ко л и доля їх закине її а півні ч.— Леся Українка говорить про заслання революційної української інтолігонції у Сибір. Тяжкі умови, в яких царизм тримав засланців, по могли зламати справжніх борців, вони виростали ідейно, як П. Грабов-ський, про творчість і долю якого поетеса знала і якого глибоко шанувала.

«Б е з в и г л я д н і с т ь соціальної демократії» — брошура А. Шеффле, переклад якої було надруковано у львівській «Правді» (1892, I—II, IV, X, XII). У цій брошурі Шеффле з позицій німецьких опортуністів «критикував» марксистське вчення.

Шеффле Альберт Еберхард Фрідріх (1831—1903) — німецький і австрійський економіст, соціолог і державний діяч. У своїй економічній теорії Шеффле підкреслював етико-вольову природу економічного життя і шукав для неї раціональну етико-аптрополо-гічну основу. Шеффле називав соціалізмом будь-яке втручання держави в економіку, закликав до співробітництва між пролетаріатом та буржуазією. Соціалізм Шеффле був, за висловом Ф. Енгельса, «всього тільки феодальна реакція» на розвиток капіталізму (Маркс К. і Енгельс Ф. Тв., вид. 2-е, т. 35, с. 140).

«Erfurter Programm»— Ерфуртська програма німецької соціал-демократичної партії, прийпята на з’їзді в місті Ерфурті (розташоване на річці Гері на південному заході НДР) в жовтні

1891 p., діяла до 1921 р. Була кроком уперед порівняно з Готською програмою 1875 p., що містила ряд опортуністичних помилок (перехід до соціалізму через виборні робітничі товариства за допомогою держави, нечітке формулювання про диктатуру пролетаріату, заперечення революційних можливостей тощо). К. Маркс у праці «Кришка Готської програми» (свого часу була прихована опортуністами від партійних мас і опублікована щойно 1891 р. перед з’їздом в Ерфурті) піддав її нищівній критиці. Ерфуртська програма визнавала неминучість заміни капіталізму соціалізмом, підкреслювала необхідність політичної боротьби і провідну роль партії, вимагала демократичних свобод тощо. Але одночасно Ерфуртська програма містила деякі поступки опортунізмові (не було пункту про диктатуру пролетаріату, ігнорувалося аграрне питання тощо),, за що її різко критикував Ф. Енгельс.

82. ДО М. П. ДРАГОМАИОВА. 29 серпня 1893 р. Одеса

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 98—97.

Подається за рукописною копією (ф. 2, «N*2 1212). Автограф не відомий.

Гомрулер— борець за самоврядування Ірландії в межах Британської імперії (англ. home rule — самоврядування, автономія). Програма боротьби за створення автономної Ірландської держави була висунута у 70-х роках XIX ст. ліберально-буржуазною течією ірландського національного руху і підтримана широкими масами ірландського народу. З 1875 до 1890 р. цю боротьбу очолю? вав Чарлз Парнелл (1846—1891).

...Б а чити одного свого і Вашого старого д р у -г а...— Йдеться про М. В. Ковалевського.

...У свого «молодого старого» друга...— в гостині у Маргарити Комарової (див. примітку до листа 22).

«Народна воля» — товариство, що об’єднувало прихильників радикалів. Засноване в Коломиї 1893 р.

«Варшавский дневник»-урядова газета, виходила у Варшаві двома мовами — російською і польською.

Мальованці — сектанти, послідовники Кіндрата Мальованого, релігійний фанатизм яких відзначався жорстокістю, бузувірством.

83. ДО М. І. ПАВЛИКА. 29 серпня 1893 р. Одеса

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 98—99.

Подається за автографом (ф. 101, № 317).

«П о с т у п» — радикальне товариство, засноване 1894 р. у Львові при журналі «Народ» для видашія популярної літератури для народу. Головою товариства був М. Павлик.

...С таття в енциклопедичному словар і...— Мова йде про- статтю К. Арабажина «Галицко-русское литературно-обще-ственное движение», надруковану в сьомому томі «Энциклопедиче-ского словаря» Брокгауза і Єфропа.

Вперше надруковано у вид.: Сімович В. Листування Лесі Українки з Й. Маковеем, с. 22—25.

Подається за автографом (ф. 2, № 955).

Датується на підставі напису, зробленого О. Маковеем на листі: «Одержав 19/9 1893». Аналіз штемпелів на конвертах показує, щр листи до Лыюва доходили за три — чотири дні.

'Беднарськи й Кароль — довголітній управитель друкарні Наукового товариства імені Шевченка, де побачили світ перші збірки поезій Лесі Українки: переклади «Кпиш пісень Г. Гейне» (1892) та «На крилах пісень» (1893).

...П ослав свого листа чогось у Л у б н и...— В автографі листа первісно стояло «Ромни», авторка тут виправила на Лубни, але в наступних рядках залишила: «Знов пошле відповідь у Ромни» (див. текст листа).

«Просвіта» — культурно-освітня громадська організація на Західній Україні (1868—1939). Заснована народовцями з метою поширення освіти серед народу. На початку 90-х років «Просвіти» на Галичині мали ліберально-буржуазннн культурницький напрям.

...С в о є ї і ч у ж о ї п р а ц і.— Тобто праці М. Славииського, спільно з яким Леся Українка підготувала збірку перекладів поезій Г. Гейне «Книга пісень».

85. ДО ДРАГОМАНОВИХ.

Кінець верес7ія— початок жовтня 1893 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип, 2, с. 157.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548, с. 10). Автограф не відомий.

Датується за змістом листа.

Цариброд — місто на північний захід від Софії. До 1919 р. Цариброд належав до Болгарії, потім перейшов до Югославії.

86. ДО О. G. МАКОВЕЯ. 7 жовтил 1893 р. Колодяоісне

Вперше надруковано у вид.: Сімович В. Листування Лосі Українки з Й. Маковеем, с. 25—27.

Подається за автографом (ф. 2, ,Y° 954).

Чи то його треба відсилати до Станіславова? — Тобто до редактора львівської «Зорі» Володимира Левицького (псевдонім — «Василь Лукич»), який у цей час працював у Станіславі нотарем, у Львові була лише технічна редакція, очолював її Василь Тисовсышй, який не вирішував питань, пов’язаних із прийняттям рукопису до друку.

...Д о нас не доходить ніяка українська книжка, видана в Галичин і...— В Емському указі 1876 р. на першому місці стояло: «Не допускать ввоза в пределы импории, без особого на то разрешения Главного управлення по делам печати, ка-ких бы то ни было книг и