А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Уже пора б й порозумнішать, Та я напевно й ще росту, Бо в жінці над усе ціную Не стільки розум, як - красу. Бо буть розумною для жінки - Це майже, як вулігаризм, І це сказав я не для рими, Бо в думці цій є оптимізм. Бо буть розумною для жінки - Це вже й занадто я сказав, Хоч правда я в житті своєму Жінок розумних не стрічав. 3.7.2007 р. ТИХА ГАВАНЬ До тебе плив, як в тиху гавань, А от приплив, як в океан, Тепер стою собі й міркую: Який же з мене капітан, Якщо не зміг я зрозуміти, Що всі жінки з одних питань? Жінки - то всі стихії світу, І в цьому, брате, не вагайсь, Не хочеш в дурнях залишитись? - То менше їм ти довіряйсь. Бо так вони тебе обкрутять Своїм солодким божеством, Що будеш гризти нігті й лікті, Або весь день шукати лом... І все-таки життя прекрасне Й не треба галасу і сліз, Поглянь, як день чудовий гасне Серед вербичок і беріз! Поглянь, як шепчуться тополі, І вслухайся у божу річ, Вже, навіть зорі в білій льолі... Невже отак і пройде ніч? 13.7.2007 р. - 23.9.2007 р. БОЖА ВТІХА Де застій, то вже - болото, Де болото - там смердить, І не вам про те із ким я, І кого люблю - судить. Я кохала і кохаю, Й ось що хочу всім сказать: -Що Господь усім дав втіху Не для того, щоб дрімать. 25.8.2007 р. БЛУДНИЦЯ Я як погляну на Оксану, Ну що сказать - дівча на п'ять, Хіба їй можна дать догану За те, що бісики горять? І я це бачу, та як чесно Я не осуджую той блуд, Бо й сам, якщо сказать відверто, Не против би в той блуд стрибнуть. Усі ми в цьому світі - б...ді, Отож, чи варт когось судить? І всі ми кожній б...ді раді, Як буря в серці заскрипить. Любов це те, що море в бурю - Краще із ним не жартувать, А тим, які ці творять бурі - Краще здоров'я побажать. 1.9.2007 р. ПРИРОДУ НЕ ОБДУРИТЬ Моя кохана, і не думай Навіть себе перехитрить, Що жінка зможе жить без мужа, А чоловік без жінки жить. Природа так нас всіх створила /І тут вже нічого мудрить!/, Щоб ми кохались і журились, І ще когось могли любить. І це залежить не від тебе, І не від мене,- хтось сказав, Бо людям, щоб не нудьгували - Господь кохати наказав. Так що і ти, моя рідненька, Круту із себе не вдавай, Ми всі не можем без кохання Так як без верб не може гай. І, якщо ти пройдеш повз мене, То тут же інша прибіжить, Бо ще ніхто не зміг в цім світі Себе й природу обдурить. 25.9.2007 р. ВІЧНИЙ СЮРПРИЗ Я знаю, жінка - то химера Й ніхто не знає, що вам вткне, І хоч вона і не Венера - Та венеричне в ній щось є. Вона пройде і посміхнеться, А ти уже всю ніч не спиш, І, ніби жаба до гадюки На тії вогники біжиш. Я знаю, ти - моя остання, І твій прихід - то ніби приз, Який мені подарувала Ти поцілунком, як сюрприз. 11.6.2007 р. ЗОЛОТА СВІЧКА Як посміхається кохана - Здається Сонце світиться, Що так і хочеться до неї