А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

де грація! На спідниці квітнуть айстри, На плечах - окація. Руки в неї, ніби крила А на ніжках - каблучки, Що з усього побережжя Мчать поглянуть 'дурачки'. 27.6.1981 р. ПОЛУНИЦІ Як би я хотів до тебе Десь в гаю припастись, І у квіточках шовкових Хоч часок попастись... Щоб зрівати поцілунки, Ніби полуниці, Гладить складочки шовкові На твоїй спідниці... 28.6.1981 р. ОРДЕН ЗА ВІДВАГУ Як любов пропустиш - вік тобі тинятись І не знати щастя й спокію, прости, І підеш долизувать, що не долизали Інші такі ж самі спритники, як ти. Як своє упустиш - будеш побиратись І стрибать, як злодій із садка в садок, То ж хіба не краще вам своє щось мати, Щоб сказать упевнено, що то - твій цвіток. Бо, гляди, ще схопиш 'орден за відвагу' Той, що нам 'дарують' файні жіночки - За любов, за вірність і за ту повагу - Що на їх кидаємось,мов на кіз вовки. 22.10.1989 р. ГОРЕ ВІД УМА Цікавий все-таки наш світ, За що його і поважаєм, Та жаль, що нам вже стільки літ, Що і дівать куди - не знаєм. І хоч дурниць я наробив, Та щоб почать міг все спочатку, Я б все те саме повторив І в тому самому порядку. А зараз поїзд мій - ту-ту, Хоч розум й досі не дрімає, Та глузду з того вже ума - Як відходну товариш грає. 1.11.1989 р. ПРО СЛОВО Скільки жінки у світі будуть - То стільки й буде слово 'б...дь', Бо в слові цім найвища сутність - З чим можна жінку порівнять. Тому до слів не придирайтесь І їх не варто ображать, Бо кожне слово має думку, А думку треба поважать? 25.9.2007 р. БЕЗНАДІЙНИЙ - З тебе, діду, порох віє, Ну а ти про секс ще мрієш, І хоч знаєш, що згориш, Та однак до феї мчиш. Перестав дід грати в карти Й відповів на ті він жарти: - Може буть й згорю, мій друже, Та люблю цю працю дуже. Бо як хто про секс не мріє, То вважайте - безнадійний. 3.10.1989 р. ГУЛЯЄ ВІТЕР Над лісом осінь хазяйнує, Почервонів калини кущ, І вечір, мов ведмідь прямує В село вогнями диких груш.. Горить садок червоним листям, Ніби кричить теплом суниць... О, як я хочу притулиться - До всіх жіночих таємниць. Гуляє вітер по садочку, Кружляє свій прощальний вальс, А листя падають додолу І ніби в гай гукають нас. А я іду по листопаду, /Ще поки світом цим іду!/ І дуже Господу я вдячний, Що поки ще хожу й живу. 25.9.2007 р. ЛЮБЛЮ Дивлюсь на цю гарненьку жінку, Любуюсь нею і мовчу, Й за ті цяцьки, що в неї в блузці Я писк хоч кому натовчу. Бо я її, оту білявку, Якщо відверто вам сказать, Тільки за те і поважаю - Що не приховує, що - 'б...дь'. 25.9.2007 р. ЄСЕНІНСЬКА КРАСА Ти, як Есенінські вірші: Вони завжди, як свіжий вітер, Й чим більше їх читаєш ти - Тим більше в нім - щасливих літер. Ти - ніби зоряна краса, І будеш ти завжди такою, Поки з тобою буду я, І поки будеш ти зі мною. 25.9.1989 р. ЧУДОВА МИТЬ